Iнтерв'ю

5 Vymir: «Треба робити музику для вічності»

Чому 5 Vymir присвятили реліз Києву, як повернулися до українськомовних пісень та з якої причини з початку війни на сході України не написали жодної нової композиції – читайте в інтерв’ю Muzmapa.

5 Vymir, П'ятий вимір, Вадим Лазарєв, Костянтин Почтар

«Містолінія» видається такою по-хорошому урбаністичною музикою. Що вас надихнуло заспівати про місто? І як пояснюєте назву альбому?

Вадим Лазарєв: Альбом – про наше місто, про нашу любов до нього.

Костя Почтар: Про Київ.

В.: Ми живемо в Києві, тому кожен день їздимо в метро і бачимо всі ці лінії. Пейзаж міста в принципі складається з ліній. Будинки, висотки, шляхи метро…

К.: Якщо подивитися, в Україні дуже мало «київських» гуртів.  Наше місто зараз стало ніби точкою, куди всі хочуть потрапити. Але ніхто не хоче дослідити його історію, культуру. Тому нам хотілося зробити щось таке, що б облагородило Київ. Цей альбом цілком і сповна написаний під впливом проживання тут і від імені людей, які не розцінюють це місто як майданчик для заробляння грошей.

На Вашу думку, що особливого в існуванні музичного гурту в такому великому місті, як Київ?

К.: Як не парадоксально, це дає більше мінусів, ніж плюсів. У гуртів з інших міст є чіткий стимул переїхати до Києва, тому вони працюють на максимумі своїх можливостей, аби тут залишитися.

В.: А ми завжди були тут. Для нас не є метою їхати виступати, скажімо, на захід України. Хіба що в тур.

К.: Це те відчуття, коли ти кудись їдеш, але знаєш, що там тобі виступатиметься гірше, ніж тут. Це мінус. Ну і, звичайно, тут багато можливостей.

В.: Тих же студій звукозапису в Києві скільки!



Нам як порталу про українську музику в регіональному розрізі дуже цікаво, чи є якась залежність між тим, де людина перебуває географічно і що вона при цьому слухає. Як це виглядає з досвіду ваших гастролей?

К.: Найбільш страшне місто, де ми були, – це Кривий Ріг.

В.: Тобто як – страшне…Типове робітниче місто. Ось у тамтешній урбаністиці якраз немає жодної краси.

К.: Але скільки класних музикантів є в Кривому Розі! Як виявилося, географічної прив’язки тут немає абсолютно.

Вадим Лазарєв, 5 Vymir, П'ятий вимір, Київ

Ви довгий час писали англійською, а в новому альбомі звучить українська мова. Як ви до неї прийшли? Чи дає вона щось у музичному плані, чого не можуть дати інші мови?

В.: Взагалі ми починали як україномовний гурт, а потім вирішили зробити англомовний альбом, який дав нам слухача. Це була абсолютно спонтанна річ. Написалася пісня англійською – записали англійською, і так само з українською.

К.: Англійською легше писати тексти. Але так, як рідною українською, важко щось висловити будь-якою іншою мовою.



Повернення до української було так само спонтанним?

К.: Так. З’явилася пісня «Так тихо», яка в результаті закриває альбом. І пішло…



Ви починали грати, за вашими словами, ледве не «ска-панк». Свої нові пісні ви називаєте більш лагідними. Чому?

В.: Пісні і раніше були ліричні, просто ми самі були «дєрзкімі».

К.: А зараз трошки подорослішали. Трошки змінилося ставлення, змінився внутрішній темпоритм. Тут не було якихось життєвих трансформацій.

В.: Ми раніше не могли визначити свій стиль – не можемо й зараз. Навіть коли ми граємо зараз старі пісні, вони все одно звучать у нинішній стилістиці, хоча ми там нічого не міняємо.

Костянтин Почтар, 5 Vymir, Київ

Тут вимальовується цікавий контраст. 5 Vymir стали більш ліричними, а події на сході України, навпаки, ніби вимагають більшої динаміки, інколи навіть агресії…

К.: Від початку агресії на Сході ми не написали жодної пісні. Всі пісні «Містолінії» були створені до цього. Ми вважаємо, що треба робити музику для вічності. Щоб, коли слухаєш, не було враження, що ця пісня написана в 2010 році, а в 2011 вона вже не актуальна. Сьогодні це гімн чемпіонату світу з футболу, а за рік її вже ніхто не згадає. А нашу музику можна буде слухати і через десять-двадцять років.



«Містолінія» залишає враження своєрідного «передчуття свята»: всі ці петарди, які ось-ось розірвуться серед міської сірості, квіти, що розпускаються в тумані…Чи справді для вас зараз є якісь події, на які ви чекаєте з особливим нетерпінням?

К.: Люди самі творять реальність, в якій живуть. Звичайно, є моменти, на які ми повпливати не можемо. Але в тих умовах, які зараз є, ми намагаємося дарувати людям щастя своєю музикою.

В.: Наша музика завжди була розрадою. Всі ми втомлюємося від агресії, від інформації про всі ці події. Тому люди приходять на наші концерти відпочивати від цього.

К.: Ми ж насправді теж допомагаємо армії. Просто не пишемо патріотичних пісень про Україну! Зате ми своїми справами робимо значно більше, ніж ті, хто лише кричить про патріотизм.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.