Iнтерв'ю

All Music is Jazz. Інтерв’ю з Богданом Гуменюком

Київські шанувальники інтелектуальної музики в очікуванні All Music is Jazz. Фестиваль відбудеться 21-23 жовтня у Closer і обіцяє зібрати на одній сцені як світових, так і українських джазменів. Напередодні заходу ми зустрілись із його учасником, майстром джазових стандартів й імпровізацій, саксофоністом Богданом Гуменюком. Музикант розповів про місце джазу на українській сцені, проблеми вітчизняної музичної освіти та прийдешній фестиваль.

Ви нещодавно приїхали з Північної Америки. Чи відчуваєте культурний контраст з Україною? Публіка скоріш піде на якусь відому зірку, ніж на джазовий концерт.

Б.Г.: Чесно, не знаю скільки пішло б на зірку, а скільки — на джаз, але в нас не так розвинена концертна культура, як у США і Західній Європі. У той же час з’являються заклади, варті уваги. Вони не завжди джазові, але в Києві зараз багато місць, де грають джаз.

Богдан Гуменюк

А як щодо камбеку? Чи багато людей можна побачити на джазових концертах?

Б.Г.: Слухачі є, і ми будемо для них грати. Багато людей не знає, що в нас є свій якісний джаз, тому потрібні ви, щоб розповідати, потрібні ми, щоб грати, і так потроху прививатимемо публіці любов до інтелектуальної музики.

Так, навряд чи джаз — це фонова музика.

Б.Г.: Джаз не можна назвати фоновою музикою, хоча такий стереотип існує. Джаз — це скоріше продовження класичної музики.

Богдан Гуменюк

Богдан Гуменюк

А як ви оцінюєте музичну освіту в Україні? Наприклад, навчання в тій же консерваторії?

Б.Г.: Потрібно знаходити людей, які живуть цією музикою, грають і намагаються зробити її якомога кращою. Необов’язково навчатися у музичному закладі, аби займатися нею.

Тобто ви відкидаєте музичну освіту як таку?

Б.Г.: Музичну освіту потрібно докорінно реформувати. Є величезна прірва між тим, чого можна навчитися в Youtube, і тим, що викладають у наших музичних навчальних закладах.

Я вчився у Сполучених Штатах і Канаді, брав участь у майстер-класах у Західній Європі, але свого часу навчався у Глієра, який закінчив як класичний саксофоніст.

Зараз почав викладати. Я викладав у США і Канаді, маю багато приватних студентів, але не бачу себе викладачем у, наприклад, тій же Київській консерваторії. Взагалі, навчання джазу — дуже непроста штука.

Я б навіть сказав, дуже відносна. Адже погляди на інтерпретації джазу у всіх різні.

Б.Г.: Є різні звучання цієї музики, але процес один і той самий. Людина, яка займається творчістю, прагне до чогось нового, некомерційного.

У США освіта коштує шалені гроші. Я дуже вдячний своєму університетові й викладачам. Я багато чого навчився. Але в той же час велику роль відіграє саме та людина, яка вчиться. Я не знаю, чи можливо навчити джазу. Як викладач я можу показати, куди дивитися, можливо, десь надихнути.


Звичайно, джазові музиканти аналізують класику, всі гармонійні звороти прийшли з класики. Наприклад, багато джазменів, особливо після 30-40-х років, перебували під великим впливом французького імпресіонізму.


Яку роль у вашому становленні як музиканта-джазмена відіграла класична музика? Знову ж таки, ми говорили, що джаз — це своєрідне відгалуження від класики.

Б.Г.: Я б не сказав, що це відгалуження. У джазі основний елемент — це ритмічна концепція, а також гармонічні послідовності. Вони, у свою чергу, були взяті з класики. Є такі думки, що класичні музиканти, такі, як Бах, Моцарт, Бетховен, імпровізували. Але в нас немає доказів. Ми не знаємо точно, як вони це робили, чи були вони імпровізаторами взагалі, ми ж не можемо цього довести, правда? Немає задокументованих доказів, саме тому ми не можемо сказати, що їхні імпровізації були джазовими.

Звичайно, джазові музиканти аналізують класику, всі гармонійні звороти прийшли з класики. Наприклад, багато джазменів, особливо після 30-40-х років, перебували під великим впливом французького імпресіонізму.

Ти можеш грати фрі-джаз, але все одно є певні канони, від яких варто відштовхуватися.

Богдан Гуменюк

У джазі є зовсім нойзові течії. Як класичні джазовики ставляться до таких експериментів?

Б.Г.: Я думаю, що джаз і є експериментом. Я не вважаю себе класичним джазовим музикантом. Не люблю халтуру, не люблю кабак і не люблю шоу-бізнес. Я люблю, коли добре грають, не важливо, народну музику чи електронну. Важливий підхід. Для мене немає поняття класичний джазовий музикант чи фрі-джазовий. Люди придумали стилі, щоб продавати музику, сортувати її. Із музикою так не варто робити. Як можна казати, хто геніальніший — Бетховен чи Колтрейн? Ось тому я вважаю себе не класичним джазовим музикантом, а просто музикантом.

Ким або чим ви надихалися? Хто був для вас взірцем під час становлення як музиканта?

Б.Г.: Насамперед моя сім’я. Моя тітка була співачкою, вона співала народні пісні в дуеті. Мій батько грав на трубі.

У моєму випадку все почалося з музичної школи. Потім я закінчив навчання в Глієра та після того став захоплюватися джазом. А потім розпочалася співпраця з нашими зірками — із Mad Heads XL, Славою Вакарчуком в його проекті «Вночі»… І вже після цього я поїхав до Америки, де отримав ступінь магістра. Зараз приїхав сюди на якийсь час, щоб зібратися з думками. Планую повертатись, дописувати докторську й отримувати доктора, якщо дадуть.

Богдан Гуменюк

І все ж таки: подальші перспективи — за кордон?

Б.Г.: Я не бачу себе тільки в одній країні. Я абсолютно комфортно почуваюся тут, мені дуже подобається зустрічати молодих людей, які намагаються зробити щось по-іншому. Ось, власне Оля Бекенштейн, чудова джазова фанатка, яка є куратором джазової та освітньої програми Closer і організовує цей фест (All Music is Jazz — Muzmapa). Ми їй допомагаємо, може, щось підказуємо. І коли я бачу, що активні люди роблять щось нове, мене це надихає.

Це дуже важливо: об’єднуватись і робити щось разом. Я зі свого боку писатиму музику і робитиму її якомога кращою. Але я абсолютно не реагую на людей, які кажуть: «Кому це потрібно?». Мені це потрібно. Мені абсолютно начхати на тих, кому це не потрібно. Я шукатиму тих, кому цікаво робити якісь нові джазові проекти хоча б на якомусь маленькому рівні. Але в мене не буде відчуття, що я проживаю своє життя і просто, як всі, пливу за течією.


Джаз — дуже тонка музика, у ній багато нюансів та асоціативних образів. Саме для того, щоб все це чути та бачити, потрібен тісний контакт.


Розкажіть, що нас чекає на All Music is Jazz?

Б.Г.: Концерти в клубах — це зовсім інший рівень. Зрозуміло, чому джазові організатори обирають великі зали, — це добре продається (адже ти не можеш привезти супер-зірку й обрати клуб на 200 осіб). Але в той же час клубні концерти — це улюблена справа, бо джаз — дуже візуальна музика.

Ти бачиш взаємодію і спонтанність, свободу музикантів. Навіть не потрібно розуміти, що вони роблять, — ти сприймаєш все інтуїтивно, відчуваєш себе частиною процесу що не може не надихати. Джаз — дуже тонка музика, у ній багато нюансів та асоціативних образів. Саме для того, щоб все це чути та бачити, потрібен тісний контакт.

У якому складі ви гратимете?

Б.Г.: Це буде тріо. Саксофон, контрабас і барабани. Я на тенор-саксофоні й два моїх товариша, з якими я грав, коли жив у Сполучених Штатах. Ми будемо виконувати мою авторську музику та декілька джазових стандартів у моїй обробці.

Окрім цього Оля Бекенштейн придумала освітню програму. Це будуть лекції та воркшопи. Ми набрали 30 молодих талановитих музикантів і сформували чотири ансамблі. Кожен ансамбль матиме свого викладача, який буде пояснювати їм нюанси співпраці в джазовому комбо. Також вони будуть працювати над авторським матеріалом самих студентів. Це буде чудове свято джазової музики в домашній атмосфері.

Фото: Ліза Акулова

  • 128
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.