Iнтерв'ю

На районі з Cape Cod

Будні музикантів асоціюються зі студіями, клубами й концертами. Але, звичайно, у творчих людей є й інший бік життя, поза виступами та репетиціями. У нашій новій рубриці музиканти показують свої улюблені місця в Києві й діляться історією стосунків із містом. За підтримки citrus.ua, у першому матеріалі Максим Сикаленко (Cape Cod) порадив, де на Подолі спробувати піту, розказав про натхнення на «Чернігівській» і Подолі й порадив навушники для прогулянок і мандрівок.

Про місто: Чернігівська — Поділ

Я — киянин у четвертому поколінні. 25 років свого життя я прожив біля станції метро «Чернігівська», а потім переїхав на Поділ і зараз живу біля стадіону «Спартак». Дмитро Koloah називає цю місцину «Виноградар», а ті, кого я вважаю друзями — Подолом (сміється). На початку XX століття цю місцевість називали «Київська Швейцарія».

Мені особливо подобається вулиця Фрунзе. Це одна з найстаріших індустріальних вулиць Європи, де кожен куточок має свою унікальну історію. Саме тут, за кілька кілометрів від мене, розташований пологовий будинок, де народився мій батько. З іншого боку, у бік Куренівки, жив мій прадід.

На Фрунзе також розміщувався ХЛІБ — культовий клуб, який для багатьох залишається одним із найвпливовіших місць. Як і для мене. Саме там був останній концерт мого гурту «+\-» («плюс\мінус») і мій перший виступ як Cape Cod.

Поділ надихнув мене та продовжує це робити щодня

Багато музикантів кажуть, що на їхню творчість впливало місце, де вони зростали або жили певний проміжок часу. До якогось часу на мене це не зовсім поширювалося. Більша частина мого життя проходила в спальному районі в максимально лімботичному ритмі — живеш усе життя біля станції метро «Чернігівська», дивишся у вікно — а там на тебе стомливо, 24 години на добу, споглядає такий самий панельний будинок, у якому ти проживаєш. Коли я переїхав на Поділ, то змінив свою думку. З мого вікна відкривається вид на невеличкий парк та стадіон «Спартак». Це досить складно описати словами, але з’явилося безмежне відчуття свободи, котру до цього я не відчував, споглядаючи на те чи інше місце. Тому свого часу Поділ надихнув мене та продовжує це робити щодня.

Для мене вулична їжа — це не ресторанна їжа на колесах, тому моя улюблена вулична їжа Києва — фалафель від Хасана. Це можна порівняти з якоюсь крихітною піцерією десь у Італії. Є піцерії, котрі передаються в спадок уже декілька поколінь, і там досі черги. При тому, що там лише декілька видів піци, але черги вишиковуються щойно наступає обідня перерва. Відвідувачі впевнені в тому, що якість буде на вищому рівні та що одного дня їх несподівано не очікуватимуть додані до меню суші чи тако. На Подолі, до речі, є місце, де готують смачну піту. Це був улюблений спот колишньої міліції, а наразі нової поліції. Із 90-х відомо, що найсмачніше завжди там, де годуються представники правопорядку (сміється).

ТОЧКИ-ЗАТОЧКИ

ПАМ’ЯТНИК САМСОНУ

Кульмінаційна точка зустрічі зі всіма моїми друзями. Я завжди домовляюсь зустрітися саме тут.

ЕЛЕВАТОР «КИЇВМЛИНУ» НА НАБЕРЕЖНО-ХРЕЩАТИЦЬКІЙ

Для мене ця дивна споруда, схожа на цистерни, багато значить. Недалеко звідси, у дерев’яних бараках на воді, жили мій дідусь і тато.

REGENSCHIRM

Один із моїх улюблених барів. Мене приваблюють люди, які стоять за закладом, історію котрих я знаю, а саме тому довіряю. Те саме і з одягом

Про музику без концертів

Я не складаю спеціальних плейлистів для різних подій (біг чи робота). Останнім часом на прогулянках слухаю тільки релізи Кендріка Ламара та Френка Оушена, тому що на телефоні банально не вистачає місця (сміється). До того ж вічна проблема з навушниками, котрі або губляться, або працюють лише декілька місяців. Наразі вже близько місяця тестую AirMusic GoPlay і поки що усім задоволений. Це побутові Bluetooth навушники, раз підзарядив — і вистачить на кілька прогулянок. Зручно не бути прив’язаним до гаджета, коли прогулюєшся улюбленим Подолом.

Cape Cod

Насправді створення музики дуже схоже на кулінарію

Музика — основне джерело мого натхнення, я слухаю її завжди та всюди, де є можливість. У мене був період, коли я вдень міг слухати 20–30 альбомів абсолютно різних напрямків — baroque pop, surf punk, hip hop, сакральний мінімалізм і нойз. Під час прослуховування всього цього я намагався знайти цікаві музичні конструкції, які потім відкладалися в пам’яті й через велику кількість років, на рівні інтуїції, допомагали скласти певну музичну мозаїку.

Мене часто просять: «Розкажи, як писати музику». І моя єдина порада — слухайте максимум різної музики.

Насправді створення музики дуже схоже на кулінарію. Якщо на початку свого шляху ти можеш зробити, наприклад, «Олів’є», просто нарубавши все, що є під рукою, то чим далі ти заглиблюєшся, тим більше різноманітних технік та інгредієнтів можеш задіяти або додати. Уже не просто шматувати овочі, а зробити нарізку конкасе, приготувати крудіте або бланкет. Додати не просто майонез, а зробити соус ліонез. І при цьому тільки експерименти дають можливість зробити щось дійсно унікальне й індивідуальне. Висловлюю щиру подяку програмі «МастерШеф» за мої казкові знання з кулінарії (сміється).

  • 370
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.