Iнтерв'ю

DAAMAGE: жодного модного семплу

У період, коли запуску чи не кожного нового проекту передує розстягнута на декілька місяців промо-компанія з тізерів до трейлерів і трейлерів до тизерів, поява в музичному медіапросторі електропоп дуету DAAMAGE видалася на рідкість неочікуваною і майже спонтанною.

Через три дні після релізу EP «Моришь» у справжніх польових умовах ми поспілкувалися із Антоном Прібиткіним й Олексієм Крапивкою про те, що звело разом лідера Secret Avenue та співзасновника студії ШООМ, детально обговорили кожен трек і дізналися, як вразлива охоронна система повпливала на появу гурту.

Про створення DAAMAGE

Олексій Крапивка: Все почалося з того, що декілька років тому ми знімали ШООМ-live для гурту Secret Avenue, де батя [тут і далі — Антон Прібиткін — Muzmapa] соліст. Його первинний проект. Все відбулося так, що я запропанував баті зробити музику…
Антон Прібиткін: При цьому він її зробив і приніс.
О.К.: «Батя, дивись! Давай це переробимо, інтерпретуємо в щось спільне». Баті це сподобалось. Не знаю, чому я заходів це зробити саме з ним, досі не розумію, але мені здається, результат все ж таки виправдав себе, ми визначилися зі стилем. Воно все виходить дуже банально, питання серйозне, а по факту все відбувається випадковим чином. З’явилась думка — вирішили зробити — вийшло. Власне кажучи, ось і все.

Про перший спільний виступ

А.П.: Це була вимушена акція, бо кілька наших музикантів не могли бути присутніми на тому концерті [Bowie Night у Sentrum — Muzmapa]. Я залучив Льошу — і це було дуже круто, як мені здалося на той момент.

О.К.: Ситуація була трохи інакшою. Батя запропонував мені зіграти в ролі басиста на концерті, а оскільки я занадто ледачий, щоб грати на чомусь наживо, я й кажу: «Давай я зроблю якусь обробку живої версії». А в результаті вийшло досить непогано, навіть я сам порадів результатові, чого зазвичай не буває.

«Жду тебя (Темнота)»

О.К.: Спочатку вона була в абсолютно іншій обробці, текст був той самий, але пісня, як на мене, була ближчою до якогось Jane Air [зразка] 2005-го року.
А.П.: Jane Air?
О.К.: Так.
А.П.: Ти серйозно?
О.К.: Я тобі клянусь. У мене асоціації досить дивні. Якщо я комусь пояснюю, всі говорять: «Ні, це не так». Коли з’являлася ця тема, вона атмосферою мені була схожа на Кавінского з його альбомом, тобто з якимись такими стильними старими піснями, де є рівний біт. Атмосфера у мене в голові була саме такою.
А.П.: У мене зовсім інша думка з приводу цієї пісні. Мені здається, що це навпаки такий собі future-pop, з нею не соромно б і в Палаці «Україна» виступити.

Про поділ обов’язків

О.К.: Я роблю якусь певну заготовку з текстом і музикою, але це не означає, що весь процес виконую я. Я приношу цей зародок до баті додому, і ми дивимося, хороша тема може вийти з цієї заготовки або погана.
А.П.: Зазвичай виходить погана…
О.К.: …як ви вже зрозуміли. Ми беремо це і спільно переробляємо до підсумкової версії. Тобто не можна сказати, що повноцінно музику зробив він або я. Так само і з текстом. Хоч всі тексти пишу я, але без його редагування поки не вийшла жодна пісня.
А.П.: Там просто постійно не вистачає ком, крапок із комою — це ж дуже важливі моменти в написанні музики і тексту. Мені доводиться коригувати цю тему, це важко, але ви повинні мене зрозуміти.
Із російською мовою у нього якась особлива розмова, такий ось псевдо-каламбур. У Льоші якийсь природний інстинкт, який дозволяє йому зробити щось не те щоб нестандартне, але мені здається, що він із нею добре працює. І це рідкість, тому що з російською мовою серед виконавців у нас мало хто добре це робить. А в Льоші виходить, тому ми вирішили: а чому б і ні? Навіть більше того: ми вирішили, що це буде винятково російськомовний проект.

DAAMAGE

Про появу назви

О.К.: Назва — це ще більший «гемор», аніж все інше. Ми довго мусолили, напевно, ще з початку нашої співпраці, питання назви проекту. То батя підкине якісь варіанти, які мені не подобаються, то я запропоную, від яких його нудить. І виходить, що назва з’явилася приблизно так, як і передбачав Антон Батькович, тобто просто випадково нам сподобалося якесь співзвуччя, звучання цього слова.
А.П.: Я насправді вирішив, що подвійна «А» — це «Антон / Алєксєй».

«Как я могу»

А.П.: Коли ми створили папку з проектом цієї пісні в музичному редакторі на комп’ютері, я помилився буквами і написав «Кар я могу». І з тих пір між нами піснями називається «Кар я могу».
О.К.: У мене вона асоціюється з тим, що тоді я для себе більше почав освоювати клавіші, сидів на «ШООМ» і грав із різною послідовністю акордів, а там послідовність досить проста…
А.П.: C — D — E?
О.К.: Я не знаю, які там акорди, я взагалі не знаю акорди цих пісень…
А.П.: Олексій у нас клавішник від Бога, і він часто пише пісню на ті самі три акорди, на які склав попередню.
О.К.: Потім міняєш тональність…
А.П.: …і виходить інша пісня, дуже хороша.
О.К.: Зрозуміло, що це все відносно жарти, але тим не менше не придумаєш нічого абсолютно нового, тому що ноти мають певну кількість, за яку ти ніяк не вийдеш.
А.П.: Це найліричніша композиція. Мені здається, що в ній є якийсь елемент трагізму, і при цьому вона з бочкою, яка йде на слабку долю, що не властиво звичайним трекам. Якби я не наполіг, щоб Льоша там прибрав один синтезатор, всю пісню був би такий звук, наче людина помирає (імітує звук «пі-і-і») — смуга така, як людина помирає в лікарні. Слава Богу, я наполіг — і не сталося.
О.К.: Насправді я її тихіше зробив, вона там є, ти просто не знаєш про це.

Про характер проекту

О.К.: Все настільки постійно, наскільки у нас буде ентузіазм випускати пісні. Поки щось народжується, у тебе є бажання продовжувати. А коли в тебе нема настрою робити ці теми, то це може зайти в глибокий «депресняк», і, як на мене, саме так люди і перестають грати музику, коли довго нічого не народжується. У нас насправді лежить ще багато заготовок. Так, батя?
А.П.: Звідки я знаю? :)
О.К.: Ну, в мене лежить багато заготовок для нашого проекту.

DAAMAGE

Про роботу над релізом

О.К.: Музику ми записували на двох студіях, більшість пісень — на Тоni Music. Батя вже раніше знав звукорежисера Антона з цієї студії, а я з ним познайомився через нього.
А.П.: Так, він зводив попередній ЕР нашого гурту [Secret Avenue — Muzmapa].
О.К.: Також ми писали трек у нас на студії [ШООМ — Muzmapa] і зводив цей трек Вова Корольов, теж йому велике спасибі.
А.П.: Трек називався «Жду тебя», щоб ви розуміли, що писав Вова Корольов, а що зводив Антон.

«Моришь»

О.К.: Для мене це російська версія Metronomy.
А.П.: «Моришь» — це одна з тих пісень, коли ти називаєш пісню першим словом, яке вживається в ній. Більше про цю пісню я сказати нічого не можу, тому що вона мені не подобається. (сміється)
О.К.: А не подобається вона йому тому, що всю пісню треба співати фальцетом. А співати фальцетом йому всю пісню… не подобається.
А.П.: Ні, там є один момент, коли я співаю не фальцетом.
О.К.: Але він от такий. (показує дистанцію в 1 см)

Про візуальний образ

А.П.: У нас є фотка на дивані.
О.К.: Ми заради неї міняли все в квартирі Прібиткіна.
А.П.: Довелося все переставляти в моїй квартирі, щоб отримати трешову фотку. У підсумку ми отримали настільки трешову фотку, що…
О.К.: Вона ох***на. Просто виходить, що ця картинка [обкладинка альбому] в нас більше fashion, а та — пацанська, нормальна обкладинка.
А.П.: Вишгородська картинка. Я, до речі, живу поблизу Вишгорода, і Льоша приїжджає до мене додому, щоб показати свої нові треки. Але зазвичай я сплю в цей момент, але він уже підібрав код від під’їзду. Через це сайд-проект в принципі й організувався. Якби не було, скажімо так, крихкості охоронної системи мого під’їзду, проекту б не існувало. :)

Про плани на майбутнє

О.К.: У нас є визначено-невизначений план наших подальших дій, поки що пісень досить мало, щоб взяти і завтра піти з ними виступати. Та й чотири пісні грати — це якось зовсім нерозумно. Тому, я думаю, що ми спочатку покажемо ще щось, і вже з більшею кількістю треків будемо, напевно, десь в підворіттях виступати.
А.П.: На Майдані в переході.
О.К.: У мене є синтезатор на батарейках, я його з собою візьму.
А.П.: А у мене є акустична гітара Чернігівського заводу.

«Тихо»

А.П: Це найкрасивіша пісня в альбомі. Краще її слухати, ніж говорити. У ній якраз є класний поділ, коли хтось співає куплет, хтось — приспів. Трек, мені здається, вийшов найгармонійнішим цьому міні-альбомчику.
О.К.: Якщо у всіх інших треках у нас немає чіткого поділу за приспівом-куплетом, тобто ми там постійно переходимо, — то я, то батя, то я, то він, — то саме в «Тихо» у нас є чіткий поділ. Це не означає, що далі буде так чи інакше, адже до кожної пісні треба підходити індивідуально.
А.П.: Коли ми писали ці теми, то взагалі не морочилися в рішеннях, трендах будь-яких, що б там не було. Просто писали, як пишеться музика. На наш погляд, це поп-музика, якою вона повинна бути. Тобто жодного там модного семплу не використали, жодної тваринки не покалічили під час запису.

Фото й відеозйомка: Максим Сердюк

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.