Iнтерв'ю

Емзар Квіцинія: «Рафік Рафікович має дуже епатажно виглядати»

Емзар Квіцинія в образі Рафіка Рафіковича — справжня зірка другого сезону «Мамахохотала-шоу» на НЛО-ТВ. Не всім комікам вдається створювати вдалі пародії, тож ми поспілкувалися з Емзаром про його музичний формат, творення образу, жартів і, звичайно ж, українську музику.

Почнемо здалеку. Як ти почав займатись музикою?

У мене музична сім’я. Дідусь сорок років пропрацював завучем у музичній школі, а мама викладає скрипку. Я не ходив у дитсадок, був вередущою дитиною й без мами постійно кричав. Тому вона мене завжди брала на роботу з собою. У чотири роки я пішов на підготовчі курси музичної школи, а в шість — вступив у перший клас. Їздив на всілякі обласні конкурси з академічного вокалу, одного разу на міжнародний.  У мене навіть були досягнення — третє місце по Херсонській області. Ну, з фортепіано, звичайно, було гірше, бо я був маленьким ледащом. У  13 років закінчив музичну школу й після цього музикою не займався. Пішов у математичний клас, а потім вступив до КПІ.

У команду «Мамахохотала» ти прийшов на підспівування?

Це була ще  збірна КПІ. Я прийшов просто підспівати, і так вийшло, що влився в колектив, поступово сам почав писати жарти, виступати.

Образ «музичного хача» доволі самоіронічний. Як він виник?

Насправді дуже випадково. У нас було багато дурнуватих пісень, які ми переробили. Зрозуміло, що не всі цензурні, але були й смішні. Якщо бачили перший сезон «Мамахохотала-шоу», то там лише спочатку й наприкінці були номери, а переважали стендапи. Ми вирішили розбавляти їх чимось, бо одне і теж нецікаво постійно дивитися, потрібні були якісь рубрики. Ось так абсолютно випадково з’явився образ: мовляв, Емзар уміє грати на фортепіано, давайте зробимо музичного хача. Презентували у вересні на концерті в ДК КПІ, й людям сподобалось. На півторитисячний зал ця тема добре зайшла, і ми остаточно вирішили робити рубрику.

А хто…

…вигадав? Ваня Мелашенко запропонував. Я взагалі не впевнений був у цьому образі, думав, що не зможу, бо майже десять років не сідав за фортепіано. Виявляється, достатньо важко співати й грати одночасно. Але якось вдалося, людям сподобалося.

Як твої друзі-знайомі реагують?

Мамі подобається. «Мамахохотала», і девіз НЛО-ТВ «Це має сподобатись твоїм батькам» поки виправдовує себе. Усім подобається.

На вулицях вже впізнають?

Ні, не впізнають. «ВКонтакті» додаються в друзі. Дуже смішний якийсь Сулейман мені написав: «Ты очень крутой». Я відповів: «Спасибо, брат». Життя не змінилось, просто інколи дивлюсь на себе по тєліку.

Які пісні отримали найбільше відгуків від глядачів?

Найпопулярніша (зараз 40 тисяч переглядів) пісня про Януковича — «Ну что ты, братишка, притих». Я її дуже люблю, хоча ми вигадали цю пісню дуже випадково. За день до виступу був якийсь балаган, і навіть не пам’ятаю хто сказав: давайте про Януковича «Ну что ты, братишка, притих». І все, пішло. За хвилину написалася пісня, а буває, що й за годину не можеш вигадати. Певно, «благодатна» тема просто, пісні про політику добре йдуть. Зараз така ситуація в країні, що це в усіх у головах і на слуху. Коли починали, то хотіли зосередитися на побутових темах, без політики.

Звідки такий шикарний піджак?

Це все наші костюмери. Їм спасибі. Зрозуміло, що Рафік Рафікович має дуже епатажно виглядати. По-перше, хач, а по-друге, такий самовпевнений, «я крутий» і так далі. Ну й на мені це достатньо смішно виглядає.

Хто над текстами працює?

Переважно всі. Зрозуміло, хтось більше, хтось менше: їде, до прикладу, в метро чи на маршрутці в офіс і — «ой, я вигадав» — приходить, розповідає ідею. Якщо пісня смішна — беремо.

Зрозуміло, що складно відшукати золоту середину. Є смішні тексти, які від образа музичного хача не підуть, а є ніби не дуже смішні пісні, але, коли їх виконує Рафік, просто «розривають». Тут важлива ця епатажність. Якщо ти погано подав пісню, то вона не розсмішить людей.

Як ти репетируєш виступи?

Буває, як студент — за ніч, часом і кілька днів. Це залежить від нашої завантаженості. Рафік — він невибагливий, і зйомка є зйомка, можна десь і перезаписати разок.

У нас ця осінь була дуже продуктивною: написали 60 номерів, 300 скетчів на «Маслюки», близько 50 стендапів, 48 пісень Рафіка. Ми о 10 ранку приходимо в офіс і о 10 вечора йдемо. Це все наше життя. Ось 15 грудня закінчуються зйомки, відзнімемо новорічний і різдвяний випуски, а вже тоді місяць-півтора відпочинемо.

Цей образ буде далі розвиватися?

Поки не впевнений у цьому. Наскільки вистачить запалу, поки писатимуться пісні, жарти, то Рафік буде. Як тільки ми побачимо, що це вже не смішно й  нецікаво, то  перестанемо знімати. Думаю, у третьому сезоні ще буде.

Звичайно ж, на новорічному концерті виступатиму з ним. Там уже буде цікавіше, Новий рік все-таки, треба щось новеньке.

Якщо відійти від образу Рафіка Рафіковича й говорити безпосередньо про тебе, то що з української музики слухаєш?

Останнім часом слухаю музику, лише коли шукаю пісні для виступів. Якось я розлюбив музику. От навіть коли граю пісні на фортепіано, розумію, що це одні й ті ж акорди, і це мене дуже сильно засмучує. Можна п’ять пісень так зіграти й просто трішки інакше заспівати. У сучасній українській музиці лише Костянтин Меладзе хоча б інколи щось новеньке підкидає, якісь нові мелодії.

З українського в університеті слухав «Бумбокс». Тоді цей гурт був у самому розквіті, у них виходили альбоми. А більше я нічого особливо виокремити не можу.

  • 41
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.