У 2015 лише три п’ятниці на рік випадали на 13-те число, й одну з них можна було відсвяткувати сольним концертом Fontaliza. Понад півтори години якісного року, музична кардіограма, гастрономічні смаки соліста Павла Холошева, хвилини слему і секунди перетворення публіки в хор Atlas, місія порятунку котиків — усе це чекало на шанувальників гурту.
Від «академічного» концерту до рокового
Fontaliza вже переросла ті формати, коли сприймалася як прикольні чуваки, що каверять Muse і Nirvana, або хлопці, що розігрівали 70-тисячний концерт «Океанів». У клубі Atlas кількість глядачів йшла далеко не на тисячі, проте зал був заповнений якраз так, щоби вистачило місця для жвавих танців. Окрім вдалої піар-кампанії концерту у вигляді передвибоних бордів («Країну врятує рок-н-рол»), музиканти запропонували вільний вхід переселенцям зі Сходу.
Після 40-хвилинного очікування на сцені з’явилися Павло, Ігнат та Артем. Стримано та зібрано вони відіграли перші пісні, після чого подякували всім, кого не спинила п’ятниця 13-го. Експресивний імпульс на початку концерту задавав басист Ігнат.
Публіка з перших пісень поводилася емоційніше, аніж самі музиканти, а на «Левіафані» інтелігентний кач арифметично прогресував. Наступного дня шия мала боліти як у «патлатих рокерів», так і в школярок, які з радістю псували свої укладки. Дівчат юного віку, до речі, прийшло неочікувано багато.
Проте фронтменові гурту публіка попервах нагадувала аудиторію академічного концерту (мовляв, так само тихо). Трохи спойлерства: після слему вона точно утвердилася в статусі рокової.
Без вихолощеності та загравання зі слухачами
Хлопці на сцені поводилася невимушено, як і годиться давнім товаришам. Це було помітно з джему Павла та Ігната, барабанних і гітарних соло, імпровізацій та миттєвого розуміння умовних жестів. Fontaliza — одна з формацій, якій сьогодні не треба підтверджувати власну «кльовість» шоу, спецефектами, вихолощеними усмішками, позерством та заграванням з аудиторією.
Якщо на попередніх сольних концертах музиканти надихалися поведінкою своїх кумирів, то цього вечора просто лишалися собою. Обійшлося без лежання на сцені, але з Пашиним співом у гітару та перебиранням струн зубами. А в дитинстві, виявляється, батьки віддали його на фортепіано, клас якого він так і не закінчив. Зате гітара в його руках виглядає так органічно, наче з нею він і народився.
Хлопці зіграли перевірені часом та другим альбомом Scapegoat, Spineless and Sublime, Cure For My Pain, Walls Of Babylon. Із перших акордів публіка задоволено відреагувала на Under The Floor — танцювали, підспівували, пари в різних куточках залу рухалися в повільних танцях. Про перший реліз нагадали «Меланхолия» та «Моя война».
Завдяки вдалому міксуванню треків сет-лист нагадував кардіограму: серце музики билося рок-н-ролом, панком, гранджем, стишувало пульс переспіваною лірикою. Моментами своїми акордами музиканти передавали привіт «класикам», адже хлопці й самі виросли з добротних англійськомовних каверів.
Не обійшлося і без обігрування російськомовних композицій. Між іншим, «Я не сплю» та «Не устану», які доволі тепло сприймає публіка на концертах Fontaliza, — це кавери. Білоруси з «Фляус и Кляинн» мали б подякувати Холошеву, адже його вокал справді прикрасив їхню композицію.
На згадку про музичне життя в Горлівці вони зіграли композицію маловідомого гурту «Артиллерия» з їхнього рідного міста. Особливо органічними здавалися барабани, адже Артем Таланов раніше грав у цій формації, а високі вокальні партії від Павла звучали доволі неочікувано. Згадку про Горлівку тепло зустріла аудиторія, з різних кутків обізвалися «земляки». До речі, за словами менеджера, на клич про вільний вхід для переселенців відгукнулось близько п’ятдесяти осіб. Підтримати товаришів прийшли і музиканти із донецького гурту Sinoptik.
Повноцінно атмосферу рок-концерту вдалося відчути на Needle In Your Vein. У той час як Павло та Ігнат джемили на гітарах, Артем з усього драйву лупив у барабани, хлопці в залі добряче слемились.
Є ще порох… і кошенята в гардеробі
Без поклонів, але з подякою за те, що прийшли, музиканти покинули сцену, щоб після криків, оплесків та гупання ногами повернутися назад. «Зараз я виконаю пісню, без якої ви мене точно не відпустите», — сказав Павло і почав грати та співати «Не устану». Ту ж саму, яку постійно просять фанати і яка знайшла собі притулок у печінках музикантів. Ту ж саму, що давно закріпилася в сет-листі Fontaliza, хоча в першооснові належить донецькій виконавиці Наталі Гаджі.
На сцені проектувалося палахкотіння вогнища, із перших нот за Павлом підтягнулися глядачі, що вже на початок приспіву перетворилися в самоорганізований хор Atlas. Коли сотні слухачів, яких об’єднує лише любов до творчості Fontaliza, співають злагоджено, то навіть до того доволі стриманий соліст усміхається і визнає: «Дякую, це було круто». Тоді на сцену виходять Ігнат та Артем, після інструментальних партій яких від попереднього легкого звучання нічого не лишається. І це навіть краще, адже останньою музиканти виконали Anarchy Is On My Mind і рознесли всі натяки на «академічний» настрій концерту. Глядачі стрибали й активно слемились, Ігнат і Паша нахилялися разом із гітарами до тих, що стояли в першому ряду й могли нашвидкуруч побренькати, інструмент фронтмена витримав усі соло. Струни цілі, усмішки, п’ятішки і спіймані медіатори в руках щасливчиків.
Радість на обличчі музикантів, самовіддача і потужний енергетичний заряд свідчили про те, що порох Fontaliza на місці. Незважаючи на загальну стриманість, яку остаточно побороти вдалося саме на енкорі.
Коли вже всі розійшлись до гардеробу, а в залі лишилися лише претенденти дотягнутися до сет-листа, на сцені знайшли папірець, але не з переліком пісень, а з оголошенням про те, що в гардеробі можна отримати живий сувенір із концерту — кошеняток. Удалий маркетинговий хід — називати тваринок іменами музикантів. Фанатки гурту просто не могли лишити напризволяще котика Пашу. Схожа участь чекала і на кицьку Фонталізу. Країну врятує рок-н-рол, а котиків — концерт Fontaliza. :)
Дивіться більше фото в галереї:
7