Звіти

Електронна, емоційна, експресивна, експериментальна «Гапочка»

Є музиканти, яким дуже пасують творчі пошуки та експерименти. І це не виглядає штучно, продиктовано намаганням пофліртувати зі слухачем, вписатися в модну музичну картинку й отримати від своєї «роботи» фінансову нагороду. Навпаки — усе дуже органічно. Одним із таких успішних творчо-пошукових гуртів є «Гапочка». 17 травня в київському Atlas гурт зміг скорше не порвати публіку, а склеїти в один пазл різномасту аудиторію зі звичайних слухачів, музикантів і критиків. Склеїти потужним саундом із нового альбому «Лови мої слова» та не зовсім старої доброї «Електроакустики», особливою енергетикою і вмінням нагрівати публіку до температури своєї музики.

Ловити слова

Це один із тих українських гуртів, для характеристики якого підходить таке трохи пафосне слівце — справжність. І для Гапочки ця справжність проявляється в бажанні постійних змін і творчих пошуків, органічному балансуванні між альтернативним поп-роком, електроакустикою та індітронікою. Цей концерт став своєрідним згустком чотирьох «е»: «електронно», «емоційно», «експресивно», «експериментально».

Гапочка

Уже з першого треку «Лови мої слова», що загалом вирізняється з-поміж усього альбому (продюсуванням Юрія Хусточки і відповідно «більш роковим» звучанням), зрозуміло, що музичний експеримент вдався і цей саунд дуже пасує колективу. Сама Катя Гапочка дуже влучно назвала «ЛМС» альбомом, за який їй не буде соромно. Публіка справді із захопленням ловила слова і звуки.

Після цього зіграли «Губи прикуси», яка зачепила багатьох ще після заочного прослуховування альбому. За манерою звучання — це своєрідна пісня-привіт від ще одного саунд-продюсера — Олексія Gorchitza (сім композицій нового альбому створювалися за його активної участі), за текстом — відгомін поїздки до Індії («прорости лотосом»). Пластика голосу вдало поєднується із пластикою рухів. І це ще одна особливість Каті Гапочки.

 

Перехід до «Електроакустики»

«Незвичайні» прозвучали не так легко, як у записі, проте стали своєрідним містком між першими піснями з «ЛМС» та поверненням до «Електроакустики». Занурену в індітроніку публіку «Гапочка» плавно повернула до композицій «Ніжності» та «Душа», що також набули нового музичного змісту. За реакцією публіки та колективу було видно, що це взаємно подобається.

Поверненням до нового альбому стало виконання композицій «Метко» та «Бути». Останню, до речі, вокалістка в одному з інтерв’ю назвала своєю улюбленою. Споглядання того, як підспівують не лише звичайні слухачі, а й відомі музиканти, дає більше розуміння, аніж описування того, як «кайфово» це було. Що ж до «Кайфу», то його «Гапочка» також виконали.

 

«Гапочка» і публіка: взаємолюбов

Взаємогоріння з публікою відчувалось постійно, проте температура на деяких піснях зростала за рахунок активної взаємодії зі слухачами. Катю «контрольовано рвало» на композиції «Дівчина», про що свідчили її танці та особлива міміка, слухачі вливалися в ритм завдяки колективним оплескам у долоні.

Гапочка

Якщо попередні пісні задавали ще один особливий ритм, балансування між «твердохарактерною» та «ніжно-ліричною» Гапочкою, то композиція «Сонечко» на кілька хвилин повернула до останньої. Співали разом, хтось згадував акустичні концерти й сідав під сценою, а комусь навіть вдалося проявити свої вокальні здібності перед мікрофоном, стійку з яким Катя спрямувала в перший ряд.

Зізнаюсь, під час виконання «Зникаю» роздвоювала погляд: то на те, як віддавалися музиканти на сцені, то як у центрі залу занурювався в пісню соліст MAiAK Ярослав Татарченко. Він точно уловив той настрій, який у цю пісню заклала Катя.



Завершальними у виступі стали «Невесомость» та «На самоті». Експресія стихала, настигало суб’єктивне відчуття того, що хтось в’яже вузли на тонкій ліричній нитці. І навіть коли вже всі музиканти пішли, в’язати невидимі вузли своєю грою на гітарі продовжував Євген Якшин.

Останні акорди

Після цього публіка і справді на кілька хвилин лишилась на самоті. Подарунком стало виконання на біс чотирьох композицій. Спочатку були «Крила», епогеєм ліричності стала акустична «Віддай»: музиканти покинули сцену, а Катя сіла за клавіші. Повторне виконання «Лови мої слова» (за поясненням Каті, вони планують знімати кліп, тому почали вже з концерту) створювало ефект обрамлення. А завершальний акорд вийшов і справді «метким».

Гапочка

Протягом концерту Катя зізнавалася в тому, що вже давно не почувалася на виступах так добре. Прихильникам здорового способу життя сподобається той факт, що спонсором хорошого настрою Каті була звичайна вода (з домішками насолоди від того, що вона робить). Про самопочуття публіки могли свідчити вдячні усмішки, ритмічні підтанцьовування та підспівування, вигуки «Катюха (Катюша), ми тебе любимо» і білі троянди та конвалії від вдячних слухачів. До речі, білого кольору і справді було багато. І це не лише сукня вокалістки. Так, музика «Гапочки» навряд чи асоціюватиметься з безмежним світлом, але цей концерт справді став білою смугою.

…Катя обіцяла після цього концерту чесно поставити собі оцінку. Що ж, тепер у щоденнику її життя на одну п’ятірку стало більше.

Гапочка

Більше фото — на наших сторінках Вконтакті та Facebook

  • 47
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.