Iнтерв'ю

Медіаспільнота Hi5: погляд ізсередини

Hi5 — це спільнота профі-ентузіастів, навколо яких сформувалася (і продовжує формуватися) електронно-авангардна тусовка Дніпра. Студія розташована в буквальному сенсі underground. Жодних вивісок, графіті або наклейок, що вказують на вхід. Коли в приміщенні стоїть тиша, то чутно, як над головою гуде місто, проїжджають автомобілі, вібрує стеля — імітація бункера або бомбосховища. Виникає затишне відчуття ескапістської безпеки, зупинки часу і повного злиття з усіма процесами студії, яку можна назвати якоюсь мірою «міфічною».

Muzmapa поспілкувалася із саунд-продюсером Hi5 Юрієм Буличовим (учасником проектів Jacuzzi Project, Pandub Bear, T.A.U.) і звукоінженером Максом Андрухом (DZ’OB) та відкрила деякі рецепти внутрішньої кухні однієї з найпотужніших і технологічних дніпровських студій.

Hi5

Я пам’ятаю, коли проект T.A.U. репетирував на «Армаді» (дніпровська студія запису — Muzmapa), а потім ви пішли з «Армади», створивши Hi5. Тоді в музичній тусовці з’явилися чутки про якесь закрите суспільство, про дуже технологічну студію. Чи була в цьому правда? Чи вважаєте себе закритим ком’юніті?

Юрій Буличов: Закритим товариством ми ніколи не були. Скоріше річ у тому, що Дніпро, попри свій майже мільйон мешканців, є не дуже музичним містом. У нас відбувається мало яскравих подій, пов’язаних із записами чи релізами місцевих музикантів. Тому наш спільний вакуум створює ґрунт для появи подібних міфів. Безумовно, це трохи засмучує, але водночас мотивує до плідної роботи.

Студія планувалася як окрема репетиційна база для власних проектів, але зараз ви займаєтеся і відеопродакшном, і професійним записом. Як відбулася зміна формату?

Ю. Б.: Наш випадок — яскравий приклад того, коли власні захоплення перетікають у робочу і професійну площину. Але вже із самого початку, від ідеї створення такого місця і до її реалізації у вигляді функціонуючої студії, у нас були два напрями — спортивне відео і музика. Тобто всі причетні до студії Hi5 професійно або дуже наближено до цього рівня займалися спортом і знімали спортивні відеоролики, грали музику та працювали з нею. Тому це була не зовсім зміна формату, скоріше це був такий собі крок до подальшого вдосконалення.

Впевненість становлення «на рейки» і досвід — це доволі суб’єктивні і нерівнозначні між собою категорії. Навіть є таке поняття, як ефект Даннінга-Крюгера — загугліть, це дуже цікаво.

У вас вже був власний досвід роботи зі звукозаписом/відео чи ви навчалися всього із самого початку? У кого вчилися і скільки часу знадобилося для того, щоб відчути себе впевненим і «стати на рейки»?

Макс Андрух: До Hi5 я працював на різних студіях Дніпра, професійно займаюся звукозаписом, саунд-дизайном та іншими студійними маніпуляціями з 2007 року, хоча маю диплом аж ніяк не звукорежисера. До речі, загальні знання принципів роботи систем неруйнівного контролю дуже допомагають. Без жартів.

Ю. Б.:
На жаль, у жодного з нас немає профільної освіти у цих сферах, тому, як і більшість фахівців, досвід ми отримували самостійно або коли ділилися з ентузіастами своєї справи. Добре, що зараз немає проблем з інформацією, тому отримання знань, знайомство з новими технологіями, слідкування за музичними трендами — все це у нас відбувалось і продовжує відбуватись як постійний процес навчання. Впевненість становлення «на рейки» і досвід — це доволі суб’єктивні і нерівнозначні між собою категорії. Навіть є таке поняття, як ефект Даннінга-Крюгера — загугліть, це дуже цікаво. Власне, мій досвід більш орієнтований на саунд-продюсинг і складає десь років 10. Хоча, мабуть, останні чотири з них я значно більше часу став приділяти технічній частині роботи зі звуком. Якщо мова йде про впевненість у своїй кваліфікації, мабуть, треба постійно робити тверезий розрахунок тієї роботи, за яку берешся і з чим можеш зіштовхнутися в цьому процесі. Наприклад, якщо до Hi5 завітає Beyonce та скаже «Хлопці, я хочу з вами робити альбом, але він гарантовано повинен отримати “платиновий” статус», я не буду впевненим в результаті. А так зазвичай ми ретельно готуємось і почуваємося достатньо впевненими в якісному виконанні нашої роботи.

Hi5

Потрібен певний час та осмислення того, що українська музика — це не лише штучні продюсерські проекти

Наскільки я зрозумів, ви робите акцент на електронній музиці, індірокових проектах. Плануєте охоплювати більший діапазон жанрів чи продовжувати заповнювати «електронну» лакуну?

Ю. Б.: Звичайно, у кожного з нас є певні улюблені стилі чи саунд, але ми не плануємо штучним шляхом обмежувати себе чи інших музикантів у співпраці, особливо, якщо до нашого технічного вміння чи художнього смаку є довіра. Нам це також буде цікаво. А цікаво в музиці нам майже все :). Щодо діапазону жанрів… Окрім інді-року та електроніки, ми працювали із джазовими музикантами, записали багато акустичного звучання, альтернативного року, був навіть експериментальний хардкор (привіт School 18-17). Також ми не обмежуємося лише музикою, чималий об’єм робіт зі звуком у нас іде до відео.

М. А.: Абсолютно будь-який гурт, що попадає до Hi5, автоматично стає ніби нашим власним у тому сенсі, що рівень відповідальності за вихідний результат однаковий. Це не залежить від того, будемо ми разом на сцені, запишемо ще альбом чи не побачимось більше ніколи.

Що зараз відбувається на ринку української електронної музики? Які українські проекти загалом вам подобаються?

Ю. Б.: В останні роки спостерігається позитивна тенденція до підвищення якості українських виконавців та інтересу до їхньої музики. Проте все одно зібрати слухачів на свої виступи багатьом, навіть якісним і досвідченим гуртам, украй важко. Продавати свою музику на внутрішньому ринку ще важче. Цей умовний ринок у нас досі обмежений багатьма факторами. Вихід на новий рівень його розвитку буде можливий тоді, коли з’являться більш-менш сприятливі умови і розуміння, що створення якісного музичного продукту є певною запорукою до його монетизації, без зазіхань на посередній діджеїнг чи створення копіпастних кавер-бендів та контрактних паломництв до умовного Китаю. Це все поступово відбувається, але, мабуть, для переформатування і становлення потужної української сцени ще потрібен певний час та осмислення того, що українська музика — це не лише штучні продюсерські проекти. Особисто мені подобається те, що роблять Omodada, Tik Tu, Zapaska, Sophie Villy, Julinoza, её, Blooms Corda, Grisly Faye, Koloah, Тhe Dark Wood, Simon Stone, SINOPTIK, Somali Yacht Club і ще ціла низка класних гуртів.

Нещодавно пролунали ваші «вихованці» DZ’OB. Із ким ще ви співпрацювали або хотіли б попрацювати?

Ю. Б.: Нас цікавить багатовекторність, тож працювати хотіли б із якісними та різноплановими гуртами. Не так важлива жанрова стилістика, як ідеї. У нашому проекті Hi5 Live ми круто попрацювали з Simon Stone, Crossworlds, AtmaSfera, DaKooka, Tik Tu, «Вагоновожатые». Ще хотілось би відзначити роботу з Віталієм Безкровним, композитором та піаністом, який працює в жанрі «неокласика». Дуже сподобалось працювати з Grisly Faye. Особисто мені хотілося би попрацювати з Ishome. До речі, треба буде їй сказати про це :).

М. А.: DZ’OB — це команда особистостей, які окремо один від одного вже сформувалися як творчі одиниці з великим досвідом і вищою музичною освітою. Тому «вихованці» — це не дуже коректно. Як учасник і співавтор я можу сказати, що нам дуже пощастило зі студією. Тут ми проводимо репетиції, робимо записи, і це, мабуть, єдине місце у Дніпрі, яке максимально підходить для завдань, що стоять перед ансамблем. З іншого боку, в ансамблю і Hi5 збігаються погляди на культурний розвиток взагалі — такий собі професійний фанатизм :). Крім DZ’OB, ми також тісно співпрацюємо з Monotonne і ще з одним гуртом, автором якого є Юра.

Hi5

Ви співпрацювали з Abstract Beats Community. Розкажіть, як саме і що це за проект?

Ю. Б.: За цим ком’юніті стоять класні хлопці, яким не байдуже, що відбувається в культурній, музичній і розважальній сферах Дніпра. Разом з ними ми проводили благодійне паті для збору коштів на АТО. Також нещодавно вони створили нове і дуже кльове місце Module з правильною атмосферою андеграунду, де, окрім музичних виступів, вже відбуваються різноманітні тематичні майстер-класи, до яких ми також плануємо долучатися.

Тема, якої торкнуся далі, неприємна, і можете нічого не розповідати — це питання залишу на ваш розсуд. Хотілося б дізнатися більше про вашу трагедію, про загибель Євгена Чорного. З якими проектами він працював? Що студія отримала з його появою і що втратила?

Ю. Б.: Наша трагедія з втратою Жені Чорного — не та справа, яку треба і хочеться виносити на публіку. Але його значення для нас переоцінити неможливо, і про це хотілось би сказати. Без жодного перебільшення, Hi5 своєю появою зобов’язана саме Євгену. Це та людина, яка нам з Максом ввела в роботу зі звуком. Можна сказати, він був нашим сенсеєм. Він працював майже з усіма проектами Hi5, оскільки це була справжня колективна робота. До речі, у нас є трек, який ми утрьох придумали і зробили на Hi5.

М. А.: Євген Крівцов (Женя Чорний), як на мене, — найяскравіша та найзначніша особистість у дніпровському музичному колі. Один із найкращих звукорежисерів України, найкращий студійний барабанщик Дніпра. Дехто навіть не здогадується, що в їхніх студійних треках звучить Чорний, а не драмер гурту, а дехто цілеспрямовано за цим звертався. Для студій Дніпра Женя був ще й невідкладною «сисадмін-музичною» допомогою. Для мене — ще й вчителем. Тим, що вмію у звукорежисурі, я вдячний саме Чорному. Разом ми починали шлях звукорежисерів на одній дніпровській студії. Це він перетягнув мене на Hi5 — на той час я жив у Києві. Взагалі я задумав створити ресурс, де будуть зібрані його роботи, можливо, деякі «фішки Чорного» з міксингу і таке інше. Таких людей не варто забувати.

Слід розуміти, що для більшості людей заняття музикою — це хобі. А створювати бізнес-плани навколо улюбленого заняття — це доволі сміливе рішення.

Що у вас у планах — йдеться як про внутрішні проекти, так і плани з розширення / збільшення обсягів роботи студії в умовах зростання конкуренції?

Ю. Б.: Ми не відчуваємо конкуренції, і в Дніпрі вона дуже умовна. Щодо планів, то зараз ми працюємо над власними проектами  — електроакустичним DZ’OB, техно/діпхаусовим Monotonne і ще одним класним індіроковим проектом, який поки що не має назви, та їх релізами. Також існують сторонні проекти, пов’язані з діяльністю цих колективів. До того ж, ми запускаємо новий набір на курси студійної звукорежисури. Є заплановані записи місцевих музикантів та гуртів з інших міст.

Не впевнений, що з підвищенням попиту на українську музику ми побачимо спалах нових записів та масову появу нових гуртів. Слід розуміти, що для більшості людей заняття музикою — це хобі. А створювати бізнес-плани навколо улюбленого заняття — це доволі сміливе рішення, успішність впровадження якого можна ототожнювати з розв’язанням рівняння з невизначеною кількістю змінних. Це буде поступове явище, тісно пов’язане з економічною ситуацією та музичним кліматом країни.

Які підсумки роботи студії ви можете підбити на сьогодні? Чим можете похвалитися і чим по-справжньому пишаєтесь?

Ю. Б.: У нас є своя ніша в музичній діяльності і власне «обліко моралє» студії, яка не береться за все підряд. Нам довіряють роботу з відовідальними проектами, до Hi5 приїжджають з інших міст і навіть країн. Також, ще є приємна «ачівка» у вигляді майже повного залу запорізької філармонії на виступі DZ’OB у першому міні-турі. Все це надихає на подальшу роботу, яка, я впевнений, буде постійно покращуватися.

***

Читайте також наше інтерв’ю із дніпровським гуртом DZ’OB про те, як писати електронну музику без електрики та створювати тонкі музичні матерії поза жанровими та часовими рамками.

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.