Iнтерв'ю

Мирослав Кувалдін («The Вйо»): «Регі – це сильний соціальний маніфест»

Не дивно, що з Мирославом Кувалдіним ми хотіли поспілкуватися саме про «Мапу» – торішній альбом «The Вйо». Вийшло ж згадати ще й про шансон, інтернет і війну.

Мирославе, музична мапа України – це, наскільки нам відомо, доволі давній задум «The Вйо». Що змусило нарешті записати альбом?

Якимось дивним чином у нас почали з’являтися пісні, присвячені тому чи іншому місту України. Подумали, що це буде нормальна концепція для альбому. Спочатку хотіли назвати його «Музична мапа України», але зрозуміли, що назва задовга. Я радий, що хоч ви цю назву застовбили :)

І з якої ж пісні-«міста» все почалося?

Першим був «Крим». Цій пісні вже років з десять, напевно. Ми її завжди співали біля вогнища. Потім з’явилися «Кобеляки», «Кіровоград», «Карпати». Після цього ми знайшли село, яке називається Ганжі, і зрозуміли, що пісню «Ганжа» теж можна до цього всього прив’язати. Врешті, попросили у «Гадюкіних» заспівати «Тернопіль». Таким чином і зібрали альбом.



У треклисті «Мапи» під номером один йдуть «Кобеляки». У цьому місті Ви провели свою юність. Як часто буваєте там нині?

Як чемний син – на Різдво, на Великдень і в день народження мами :) Влітку везу туди на канікули дітей. Вони залюбки проводять час на річці.

Ще одна причина, з якої Ви стали частіше з’являтися в Кобеляках останніми роками – музичний фестиваль…

Так – «Вйо Кобеляки!». Вперше фестиваль пройшов ще в 1991 році, коли наш колектив лише з’явився. Тоді він проводився на гроші обласної комсомольської організації ЦК ВЛКСМ. Потім все заглохло, і десь в середині 2000-х ми вирішили відновити цю традицію. Провели чотири фестивалі, а потім почалася революція, війна, і ми поставили його на паузу. Коли нормалізується ситуація в країні – обов’язково відновимо. Бо Кобеляки вже почали звикати до того, що на три дні до них влітку приїжджають музиканти з усієї країни.



Але ж народилися Ви в Дніпропетровській області – у Дніпродзержинську. Чому на «Мапі» немає ні слова про Вашу малу батьківщину?

Дніпродзержинськ і Дніпропетровськ дуже погано римуються, ось і все :) Про Дніпродзержинськ в мене залишилися спогади відносно кількох людей, з якими я досить непогано товаришував у дитинстві. Я виїхав звідти в шість років, тому крім свого подвір’я і багатоповерхівки в мене ніяких спогадів немає. Тим паче, вони ніяк не пов’язані з музикою.

На «Мапі» є переспів пісні «Тернопіль» – хіта «Братів Гадюкіних». Нещодавно гурт подарував цю композицію міській владі Тернополя. Чи не було ідей або ж навіть пропозицій до «The Вйо» зробити гімн міста з якоїсь із пісень нового альбому?

Я надіслав пісню «Кіровоград» тодішньому губернатору області Сергію Ларіну. Пан Сергій веде активне життя в інтернеті, в соцмережах. Я йому запропонував це зробити, він відповів, що будь ласка, приїжджайте, знімайте кліп. Офіційним гімном Кіровограду пісня, звичайно, не стала, але впевнений, що кіровоградці її люблять.





Щодо пісні «Крим». Чи змінилося її сприйняття вами та слухачами після останніх подій на півострові?

Я якось робив допис у соцмережах про те, що з часом пісні набувають нових значень – у залежності від того, де і коли ти цю пісню слухаєш. Я до неї завжди ставився легковажно – ну просто приємна пісня про Крим. А зараз вона набула ще й соціального відтінку…Деякі пісні розквітають і після тридцяти років з моменту написання. Всьому свій час. Але пророчим «Крим» не вважаю. Мені б дуже хотілося бути пророком, але такі обов’язки я на себе брати не можу.



«Карпати», «Тернопіль», «Кіровоград», «Сумщина»…«Мапа» охопила практично всю Україну. А чи є в нашій країні місця, в яких Ви ще не були, але мріяли б побувати? Якби альбом мав продовження – що це були б за місця?

Маю мрію побувати на Синевирі. Є вже навіть два рядки про це: «Засинає Синевир – синє блюдечко між гір» – здається, так. А взагалі таких міст дуже багато. Хоч це концепція, на яку можна завжди нанизувати нову музику, але не знаю, чи буде продовження.

Якщо не «Мапа–2», тоді що?

Для наступного альбому у нас вже є робоча назва – «Буй». Це буде щось таке курортне, літнє. Десь навесні-влітку він приблизно і вийде. У травні «The Вйо» виповнюється 25 років, хотілося б встигнути записати альбом до цього часу.

«Мапа» вийшла приблизно в той же час, коли у нас з’явилося гасло «Єдина країна». Наскільки на «The Вйо» як на музикантів впливають соціально-політичні чинники?

Ми завжди пропагували пацифістське ставлення до світу. Але з огляду на ту біду, яка в нас настала, допомагаємо, як можемо. Їздимо співати свої розслаблені пісні воїнам на фронт. Зараз написали нову пісню для 24-ї бригади, яка називається «Залізний дух». Це солдатський марш – річ, абсолютно не властива для «The Вйо».



Гаразд, повернемося до музики. На новому альбомі гурту чутно і звичне вам регі, і ска…

Там і шансон є!

Ось це найцікавіше. Як так сталося, що «The Вйо» перетворилися на україномовних шансоньє?

А що в цьому поганого?! Задача музикантів – веселити людей, а не доводити, що вони – королі якогось жанру. Чим більш різнопланова музика у гурту, тим більше в нього прихильників. Мені так здається.

Шансон же як жанр взагалі не в останню чергу з’явився якраз завдяки прив’язці до географії. Відомо, що він проріс із міського романсу…

Так, так! Це зараз на нього навішали ярликів як на щось кримінальне, низькопробне. Ми зробили кілька пісеньок, спробували – нормально вийшло! Таку музику і в кав’ярнях Львова можна слухати.



Як би там не було, «The Вйо» все одно найчастіше асоціюється з регі. Але якщо подивитися на музичну мапу України, то побачимо на ній не надто багато добре помітних регі-гуртів. Як думаєте, чому?

Мені здається, все залежить від засобів масової інформації. Якщо послухати польське радіо, то там дуже багато регі. Хоча я б не сказав, що вони сильно відрізняються менталітетом від українців. Просто у нас намагаються всім натягнути на вуха музику з прямою «бочкою» – танцювальну, для рейвів. А регі, мені здається, дуже близьке до української народної музики. І зараз настав час, коли регі може заблищати новими відтінками. Бо це ж не тільки пісні про сонце і кайф! Регі – це ще й дуже сильний соціальний маніфест в усі часи.



Які хороші українські регі-гурти Вим могли б порадити читачам Muzmapa?

«Сальто назад», Jah Pre. Колись в Івано-Франківську була чудова команда «Нема Марлі» – раджу.

З відносно нових гуртів у Вашому списку тільки «Сальто назад». До речі, просувати молодих музикантів не думали?

Поки ні. До пуття зараз навіть себе просунути не вдається. Можемо допомогти із записом альбому, із саунд-продюсуванням, але промоушн – не наша парафія.

А чому себе просувати важко?

Це якщо говорити про ЗМІ. Але зараз є інтернет, тому вже і молодим має бути простіше. Зараз «The Вйо» робить більшу ставку на мережу. Інтернет – ось загальносвітове ЗМІ! Бо телебачення себе віджило, а радіостанції стали заручниками власних форматів – хай у них і топляться. Навіть не знаю, чи ротуються зараз наші пісні та кліпи на ТБ чи радіо. Я за цим просто не стежу.

 

Фото – з офіційної сторінки «The Вйо» в Facebook, notatky.com.ua
Відео – з каналу Мирослава Кувалдіна в YouTube
Музика – з каналів The Vyo, n71, santata на SoundCloud

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.