Звіти

Останній ГОГОЛЬFEST: зірваний ДАХ

Театр «Дах» — це справжня «кузня кадрів», саме на його базі виникли два найбільш концептуальні українські гурти — «ДахаБраха» та Dakh Daughters. Перші вже виступають на помітних європейських фестивалях (наприклад, Glastonbury) та культовому американському радіо KEXP, а другі варять такий мікс з всесвітньої культури на своїй маленькій постмодерністській фрік-кабаре кухні, що непідготовленому слухачеві може дійсно зірвати дах.

У цьому році два гурти об’єдналися для виступу на останньому ГогольFest (як сказав його засновник Влад Троїцький), що проіснував 10 років. Красива дата та прекрасний вибір реквієму для того, щоб зникнути назавжди.

DakhaBrakha

Дахабраха: інтеграція української містики

Сцена в чотири поверхи. На другому — самі музиканти. Інші зайняті людьми в дивних костюмах і масках. Ще за кілька місяців до події було відомо, що музиканти готують шоу, яке об’єднає візуалізацію, музику та театр. Про що говорили, з тим і впорались. На трьох поверхах відбувались не стільки танці містичних персонажів, скільки боротьба світла з темрявою, а у майже заповненому людьми просторі біля сцени лунали лише звуки музики в перервах між тишею й аплодисментами.

DakhaBrakha

DakhaBrakha

DakhaBrakha

Звісно, таке шоу не є унікальним. Ще великі експериментатори та теоретики театру ХХ століття Антонен Арто, Пітер Брук та Єжи Гротовськи намагалися перетворити європейський діалоговий театр на стародавню містерію, яка була б інтерактивна, направлена на те, щоб зачепити глядача вторгненням у приватний простір, щоб він був не спостерігачем, який сидить з біноклем у затишному кріслі, а безпосереднім учасником сценічних подій. За словами усіх трьох режисерів (які у різні часи говорили про те саме), театр — це мова для двостороннього спілкування з потойбічним, можливість відкриття нових систем координат у вирії смислів.

DakhaBrakha

DakhaBrakha

«ДахаБраха» та Влад Троїцький прямо пов’язані з театром, і знають про це. Те, що відбувалося на чотириповерховій сцені, — яскравий приклад взаємодії європейських підходів до театрального мистецтва й української містичної ментальності, взаємопроникнення й інтеграція через поп-культурну подачу справжнього Театру з великої літери — того театру, який Антонен Арто називав «чумою».

DakhaBrakha

DakhaBrakha

DakhaBrakha

«ДахаБраха» музикою в перших двох альбомах і в альбомі 2017 року пробуджувала в слухача смутне розуміння духу української землі — темного, містичного, бурхливого; формувала певний духовний портрет країни з похмурим минулим і сьогоденням, з надією на відродження. Виступ на ГогольFest — це апогей гурту, в перформансі якого мова музики, світла, візуалізації, мова гіпнотичних рухів акторів викидає спостерігача в інший вимір. А повернувшись звідти, він повинен змінитися під впливом безумства, про яке писав Антонен Арто.

DakhaBrakha

DakhaBrakha

DakhaBrakha

«Напрасно искать достоверные причины этого заразительного безумия. Не лучше искать и причины того, почему нервная система человека через определенное время начинает отзываться на самые тонкие музыкальные вибрации и даже переживает в связи с этим длительные внутренние изменения. Важно прежде признать, что театральная игра, как и чума, является своего рода безумием, и это безумие заразительно»

— Антонен Арто, «Театр и его двойник»

І майже повна тиша набитого людьми простору ВДНГ протягом перфомансу «ДахаБрахи» — підтвердження його слів.

Dakh Daughters: постмодерністський бульйон, який розлився

Під «Дахом» сформувалися два абсолютно різні проекти, яких об’єднує лише слово. І якщо «ДахаБраха» — це суто музика, то Dakh Daughters — це текст.

DakhaBrakha

Один з основних постулатів постмодерністської філософії: «світ – це текст». Увесь світ, який нас оточує, не є дійсним, адже ти зав’яз на сторінках хаотичної, ні під що не підв’язаної історії. Всесвіт — це нескінченна кількість фрагментів тексту, а життя — лише буква. Реальність можна пізнати лише інтуїтивно, не існує істини та гармонії. Будь-яке мистецтво — це сукупність текстів, історія повторюється, і якщо ти пишеш у стіл поезії, це не робить тебе Автором, тому що усі твої поезії — лише сукупність досвіду, який ти ввібрав від інших авторів, які ввібрали свій досвід від ще інших авторів, і так далі, до нескінченності.

DakhaBrakha

DakhaBrakha

Dakh Daughters — приклад постмодерністського угрупування. Вони беруть пласт світової культури (поезії Шевченка, Бродського, Шекспіра, національний спів, реп, кабаре тощо) і варять з цих інгредієнтів шоу без сенсу чи концепції. Вся творчість гурту — іронічне музичне знищення світової культури в одному гігантському міксері, страта сенсу і культурного коду, показове публічне вбивство Автора як поняття.

Dakh Daughters

Dakh Daughters

Dakh Daughters

Для виступу на Гогольфесті була зведена імпровізована стіна, на якій і виступали Dakh Daughters у своєму фірмовому (чи ні?) білому гримі. Білі овали облич на стіні — це раптом не Хитуни-Бовтуни з керолівської «Аліси…»?

— Коли я беру слово, воно означає те, що я хочу, не більше і не менше, – сказав Хитун презирливо.
— Питання в тому, чи підкориться воно вам,  — сказала Аліса.

Dakh Daughters

Dakh Daughters

Dakh Daughters

Тож сенс будь-якої текстуальної гри Dakh Daughters доступний лише для них самих. Вони грають зі смислами та кореляціями, як хочуть, лише для себе, в своєму фрагменті тексту. А публіка на ГогольFest — це споживач з умовним ім’ям «Аліса», який не має індивідуальності, лише колективні рухи оплесків.

— Хіба ім’я має щось значити? — сумніваючись, мовила Аліса.
— Звісно, має, — відповів Хитун-Бувтун і пирхнув. — Ось, наприклад, моє ім’я — воно виражає суть! Чудову й прекрасну суть! А з таким іменем, як у тебе, ти можеш виявитися ким завгодно…

Dakh Daughters — феномен всесвітніх культурних взаємин, загорнутий у ноти, мелодії та звуки з власним ім’ям, до яких не підкопаєшся. Тому що світ навколо — це гра без початку і кінця, гра переможців і переможених. Гурт майстерно демонструє, що концепція за відсутністю концепції, загорнута в обгортку етно-попу (де «поп» — не музичний жанр, а доступний спосіб донесення контенту до максимальної кількості людей), повністю життєздатна. Dakh Daughters — це культурні трікстери, які, сміючись, порушують закони шоу-бізнесу.

DakhaBrakha

DakhaBrakha

Кінець

ГОГОЛЬFEST, на жаль, завершено назавжди (якщо це не піар-акція для того, щоб вичавити сльозу). Але його музична складова закінчилася потужним перформансом двох споріднених гуртів, які ніби подсумували 10-річну історію фестивалю та усі його складові.

Дивіться повний фотозвіт з події:

DakhaBrakha & Dakh Daughters (Live @ GogolFest 2017)

Фото: Валерія Каарна

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.