Звіти

«Записки сУМашедшего». Про альтернативну музику на «Гогольфест’15»

Після раптового переїзду «Гогольфесту’15» з кіностудії Довженка на ВДНГ музика на фестивалі не втратила в якості та масштабах. Вона органічно вписалась у виставкові павільйони та навіть у підземний «дот». Пилип Пухарєв слухав українські гурти на «Гогольфесті» з 17 до 27 вересня і знає, як воно було.

*абревіатура «УМ» у заголовку – скорочення від «українська музика»
**текст не є вичерпним об’єктивним аналізом музичної програми фестивалю, адже послухати на ньому все було фізично неможливо. Це скоріше враження автора Muzmapa.

Сцени

Музична програма «Гогольфесту’15» зайняла три павільйони ВДНГ: №19 – (Альтернативна музична сцена), №42 (підземна сцена D.O.T.), №3 (Академічна музична сцена) + окремі музичні проекти на Великій сцені (№9). Далі ми зосередимо увагу на підземній та альтернативній сценах, які цілком вписуються до «музмапівського» профілю.

Майданчик D.O.T. став чимось на зразок низького старту для команд-початківців, наразі маловідомих навіть серед поціновувачів нової української музики. Одним зі своїх особистих відкриттів серед таких можу назвати київське тріо Alinda у жанрі інструментального пост-року, що виявився вартим виклику на біс. У перші дні фестивалю тут виникали проблеми зі звуком, та й закритість підземного «бункера» в цьому розумінні теж давалася взнаки. Однак камерні виступи виглядали на «підземці» органічно – до прикладу, зворушлива міні-вистава від «Таня_Таня». Зазирнули сюди і панк-рок-мастодонти «Жадан і Собаки», які цілком могли виступити і на більшій альтернативній сцені, але в атмосфері занедбаної урбаністики D.O.T. мали б почуватися як вдома.

Жадан і Собаки, Гогольфест'2015, Київ

Альтернативна музична сцена виявилася місцем для тематичних музичних вечорів (рокабілі, гаражний рок, електроніка) та деяких перформансів, які поступилися подіям на Великій сцені «помпою», але не якістю («Рамаяна», вистава за творчістю Joy Division). На відміну від суцільної куряви під ногами і нечисленних лавиць у підземному павільйоні в стилі «так і замислено», тут знайшлося місце для любителів комфорту: покриття підлоги дозволяло сидіти і навіть лежати просто перед музикантами, а спустити пару після енергійних виступів можна було на балконі за сценою.

Рамаяна, Гогольфест'2015, Київ

Що ж до Великої сцени, то тут відбулися масштабні проекти на межі між музикою, театром і візуальним мистецтвом. Фрік-гурт «Хамерман Знищує Віруси» влаштував на ній прем’єру панк-опери «Рожевий бутон», Dakh Daughters виступили із новим перформансом «Як я була Алісою…» (традиційно – за постановкою Влада Троїцького), Юрій Андрухович і гурт Karbido презентували нову програму Atlas Estremo (список підлягає продовженню).

Хамерман Знищує Віруси, панк-опера Рожевий бутон, Гогольфест'2015, Київ

Зміст

Концепція виступів «збірної солянки» як на підземній, так і на альтернативній сцені трималася переважно на спорідненості жанрів або тем творчості. «Вечір рокабіллі», «Вечір електронного майбутнього», «Вечір ретро-hard», «Вечір експериментальної музики» тощо – такий висновок можна зробити із самих лише назв подій. Ось тут організатори потрапили в невелику пастку, яка полягала в тому, що не всі гурти відповідали заявленому векторові виступів. Наприклад, музику згаданих вище Alinda заледве назвеш експериментальною, а стиль формації Love`n`Joy – вже точно не  рокабілі, а скоріше гранж чи психоделічний рок. Але це швидше за все незначні нюанси, які є не значеннєвими помилками, а вимушеними компромісами назустріч музичній більшості, що не вплинули на загалом позитивне враження від почутого.

Love`N`Joy на вечорі рокабілі, Гогольфест'2015, Київ

Декілька разів під час цьогорічного «Гогольфесту» Альтернативна музична сцена перетворювалася на притулок дружніх майданчиків. Традиційний вечір «Джаз Коктебель» продемонстрував весь спектр нині надзвичайно строкатої програми фестивалю в Одеській області: діджей-сет від Саші Філоненка із Tape Flakes, медидативне даунтемпо Light Dreams, експериментальна електроніка US, голосистий арт-поп Sphingidae і новий, роковий об’єм звучання Dakooka Live Band. Sixteenplus Day подали як вибірку із трьох гуртів фестивалю альтернативної музики «16+» (прогресивний рок Cthulhu Rise, монотонна синтетика Foton 21, щільний пост-рок Tape Holder), які вирішили не просто вийти і зіграти, а додати до своїх виступів візуаліті – інтерактивне малювання картини, сумнівні рухи танцівниці із так само сумнівним запусканням паперових літачків у зал та анімаційний відео-арт відповідно. Вистава за творчістю манчестерських пост-панків Joy Division справила враження гідного студентського театру, що передав деталі життя Яна Кертіса та його музикантів із точністю «Вікіпедії». Проекту «Рамаяна. Діалоги про вічне» від лідера «Вагоновожатих» Антона Слєпакова та гурту Shanti People вдалося прокласти живий місток між давнім індійським епосом та сучасними віршованими історіями, які мають всі шанси отримати такий само статус у майбутньому. А тендітна Христина Соловій презентувала тут дебютний альбом у компанії електро-вуйків із Gutzul Magik Foundation.

Масштабні-музично театральні дійства навряд можна звести до спільного знаменника, адже всі вони мали як різну якість технічного виконання, так і настроєвий посил. До прикладу, опера «Рожевий бутон» від «ХЗВ» зі всією своєю абсурдністю за замовчуванням виявилася абсолютно нестравним дійством через погану якість звуку (щоправда, в деяких відгуках на виставу це пояснюють тим, що опера як жанр в принципі не передбачає розбірливий текст). А «Як я була Алісою…» запам’яталася на диво мінімальною театральністю, скидаючись чи то на черговий концерт Dakh Daugters, чи то на аудіоп’єсу, яку можна було сприймати навіть із заплющеними очима.

Dakh Daugters, Як я була Алісою, Гогольфест'2015, Київ

Від імені Muzmapa як навігатора української музики мушу сказати кілька слів і про географію музичної програми «Гогольфесту’15». Перш за все хочеться висловити респект організаторам за те, що присвятили окремий день на D.O.T. молодим гуртам з Одеси. Разом із тим можна стверджувати, що на фестивалі зустрілися українські Захід і Схід – скажімо, Львів (Somali Yacht Club) і Чернівці (Sasha Boole, Dakooka Live Band) з Донецьком (Sinoptik) і Луганськом (Simon Stone). Утім, не дивно, що переважали в лайнапі все ж київські музиканти.

Висновок

У порівнянні з минулим роком музична програма «Гогольфесту’15» дещо втратила в концептуальному курсі майданчиків. Звісно, можна провести аналогію між «Fresh-сценою» та D.O.T., так само, як і між Вуличною та Альтернативною, але однаковий тематично-жанровий підхід до формування складу виконавців на обох сплутував карти.

Крім того, припускаю, що в майбутньому для організаторів буде цікаво ретельніше погратися із позапавільйонним простором ВДНГ – на щастя, потенційних варіантів на території виставкового комплексу повинно вистачати (агов, вулична сцено!).

У цілому ж враження від музичної частини «Гогольфесту’15» залишилися позитивними. Особливо потішили іноземні гості з Іспанії та Швейцарії, про яких, на жаль, не можемо сказати окремо через формат видання. Головною причиною недоліків міг стати форсований переїзд фестивалю, тому сподіваюсь, що наступного року «Гогольфест» зазвучить з більшою силою.

Фото – Дмитро Єршов

 

  • 66
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.