Гурти

Навігатор серпня: Machu Picchu, Jinjer, «Фіолет» та інші

У серпні новими релізами потішили музиканти зі Львова, Луцька та Чернівців. Всі інші готують свіжаки на осінь, ми ж вирішили звернути увагу на тих, кого прикро випустили з поля зору в попередньому місяці. Тут вам і похмура електроніка на балу в полум’ї, і «слов’янські міфи зустрічають метал», і треп про Євангеліон, і багато іншого.

Machu Picchu — Fossil

Fossil — перший міні-альбом сформованої торік команди зі Львова, що з’явився на світ завдяки перемозі Machu Picchu на конкурсі Koza Music Battle з подальшим виступом на тернопільському фестивалі «Файне Місто». Вокал Іллі Вовка переливається всіма кольорами автотюну, гітара Макса Заїки накручує модняві кульбіти у найкращих традиціях інді-року, Назар Минзак оповиває все це синтезаторною димкою, під яку ударник Ігор Медвідь і басист Дрю Костенюк підкладають рухливі денс-ритми. Уявіть картину: запальні танці на вершині перуанської гори, де колись існувало і зникло загадкове давнє місто, назву якого гурт взяв собі за ім’я. Machu Picchu хочеться назвати українським аналогом шведської денс-рокової формації Mando Diao і фантазувати під їхню музику про те, що було б, якби неодноразово згадувані тут Foals відточували звучання не для оупен-ейрів просто неба, а для більш конформістських заходів на кшталт дискотек. Не вірте назві дебютного ЕР: ця робота — не скам’янілість, а, навпаки, приємний ковток свіжого повітря у львівській музиці, який востаннє ми робили хіба що під The Cancel.

Фіолет — навірші

Чергова музична мініатюра поп-рокерів із Луцька стала концептуальною даниною українським поетам ХХ століття (Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Василь Стус, Дмитро Павличко, Грицько Чубай). Зазвичай у міні-альбомах «Фіолет» намагається відходити від традиційно чистого, як літнє небо, звучання у бік електронних та навіть джазових експериментів. І «навірші» не став винятком із правила поза правилами. П’ять поезій омузичнено завдяки гітарі, синтетичним семплам і трубі, а в унісон загоризонтному вокалу Сергія «Колоса» Мартинюка звучить жіночий голос його землячки Маргарити Тишкевич із гурту «Ріплей» (нещодавно ще й учасниці «Голосу країни»). Обіцяним оновленим, більш важким звучанням гурту поки що пахне хіба на концертах, однак ситуація може змінитися із виходом наступного ЕР TrueLove, який Мартинюк і Ко запланували на жовтень.

Sva Da Ra — Исток

Музиканти з Харкова Денис Зубарєв і Юлія Шевель зібралися, аби поєднати індастріал-метал та слов’янський фольклор (із невеликими екскурсами в індійський). «Исток» — перший реліз Sva Da Ra із шести композицій, який можна порівняти із творчістю киян Shanti People (різниця хіба в першоджерелі: де в перших — близькі нашому вухові етнічні наспіви, там у других — індійські мантри). Поки що музика гурту виглядає «річчю в собі», залишається чекати концертних виступів та повноформатного студійника.

 

Монополія — Шалене життя

Чернівецька «Монополія» не відхиляється від запланованого курсу, та ще й рухається ним зі стаханівськими темпами: взимку зібралися, а вже влітку видали дебютний альбом. На перший погляд, у «Шаленому житті» є все для ідеального поп-релізу: безвідмовні хіти («Сміх»), більш відірвані качові речі на зразок «Швидкісної течії» чи однойменного «Шаленого життя» (у яких при цьому особливо помітно, що вокалові та ударним поки не вистачає характеру), композиції для повільних танців («Дощ»), несподіваний регі-номер та навіть кавер на Arctic Monkeys. Однак для повної відповідності «шаленості» із назви музикантам потрібно менше зважати на орієнтири та рамки. Наразі «Монополія» — це відмінник, який сумлінно наслідує підручникових кумирів. Але для різноманіття та актуалізації йому саме час вийти провітритися.

Sorrow Leads To Salvation — Kingdom Come

Третій великий реліз музичного проекту киянина Адама Мейлоу, що традиційно вийшов на лейблі Ultra Vague Records. Сам музикант називає його саундтреком для «балу, оповитого полум’ям»: напрочуд точне визначення для подібної декадентської електроніки, після якої хочеться зачинитися у власній кімнаті, а коли вона згорить до тла — бігти, не озираючись. Відомий співпрацею із «НастяЗникає» та r.roo, цього разу Sorrow Leads To Salvation запросив до химерного танцю Ірину Лузіну (panivalkova), вокаліста Tyler Milchmann і репера Sloveyoutsky. Потенційним слухачам Kingdom Come варто боятися не вогню, а захлинальної депресії у великих дозах. Якщо ж ви не з лякливого десятка — welcome to hell!

 

Jinjer — King of Everything

Третій повноформатний реліз від «тих, кому вдалось» — Jinjer, які підписались на австрійський лейбл Napalm Records і з початку року всіляко підігрівали інтерес до процесу запису (скажімо, така банальна річ як студійний відеоблог, цілком себе виправдала). До речі, з нього стало зрозуміло, що Jinjer починає звикати до стосунків з лейблом та пересідає на нові колії музичної індустрії. King of Everything — реліз, про який не варто говорити багато, адже його можна зарахувати до «правильних». У ньому музиканти не гребують суто жанровими рифовими рішеннями (так, саме рішеннями), однак як тільки доходить до відчуття відбивання боксерської груші, брейки перебивають постійний біг. Однак вони не довготривалі, тому альбом увесь час тримає у перманентній увазі і напруженні, через що його важко слухати цілеспрямовано й осмислено. Проте для завзятих в альбомі сховані mind-blowing композиційні речі, за що поставити галочку буде мало — вони вирішальні як і у прохідній, так і в хайлайтовій пісні.

Придбати можна тут

FATALNIGHTBURP — NEON

ЭТО МОЙ ХИП ХАП, БРАТ. Каман, після короткої інтро-інтриги починається тотальна забавка з навмисним спрощуванням та надмірною експансією по***зму. Альбом навіть не сприймається як альбом через короткі треки, ніби недозведені чернетки (хоча звучить все, як мінімум, непогано). Слухати варто хіба задля модерн-хайпового настрою, хоча загалом важко зрозуміти, чи це черговий хіп-хап-прикол, чи за цим приховано продумане вливання в голови побутових текстів. І так, це дитяча гра (скоріше, підліткова) у Death Grips.

Завантажуйте на свій страх і ризик тут

 

Alloise та CasualMan — Elaboration

Легкий літній вайб для невимушеної тусовки. Alloise у ролі «жіночого вокалу для того, щоб був» та композиції, які забудуться одразу після закінчення літа. Однак ніяких претензій насправді немає, бо чотиритрековий збірник Elaboration — це ревайвал з нотами ностальгії. Нічого новаторського, однак і нічого поганого водночас.

Octopus Kraft — Крізь Тисячі Лісів

10 гривень із задньої кишені штанів, які давно не одягав. Octopus Kraft підійшли до справи дуже грамотно, адже в іншому випадку альбом був би черговим пост-метал-релізом, сцена якого переживає якщо не стагнацію, то очевидний регрес. Дрогобицькі музиканти витримали ідею, віддали перевагу тематиці та концепції, а не пробивним пушкам. Секвенція «Пробудись — Засинай», «Переродження», спокійна «Вузол» як інтерлюдія, хронологія з підйомами і падіннями. Крізь тисячі лісів — доволі заїжджена тема, яку доволі легко відобразити у таких жанрових рамках, однак це тільки верхній шар, плівка, за якою ховається хайлайт важкої сцени, як мінімум цього року. Зайве нагадування про те, що, окрім хайпу, існують речі, які сміливо можна класти на полицю таких, за які не соромно.

 

Hiels — Let It In

12-трековий LP київських інді-рокерів Hiels Let It In (які розповіли нам про нього у недавньому інтерв’ю) вийшов в останній день літа, і, мабуть, недарма. Хоча він зовсім не для того, щоб провести свою відпустку в небуття, а скоріше щоб сміливо і завзято зустріти осінні будні. Дебютник еклектичний, але водночас Hiels не бояться мінімалізму і простих поп-рифів, як і хард-рокових соло, проте над деякими композиційними та аранжувальними ідеями можна добряче замислитись. У деяких піснях явно виражені інфлуенси західних інді-сцен  від серф-року до фанк-року, однак говорити про жанровість тут не варто. Один із найкращих дебютів цього (поки що) небагатого на хороші релізи року.

Обкладинки релізів — зі сторінок музикантів у ВКонтакте

  • 125
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.