Альбоми

Навігатор: 16 українських альбомів квітня

Це справжнє диво. Цього разу музредактору навіть не прийшлося вставляти цілющі пенделики і він все зробив сам і майже вчасно. Ще трішки кнутів, і в нас буде ніжне дресироване муззвірятко. А тепер до діл, адже їх дуже багато — як і квітневих релізів.

Коктейль від Sex Blender, волохаті рок-стари SINOPTIK, н[О]вий б[О]жевільний альб[О]м від [О], Garden Krist, які поневолили Шугейза, KAZKА «Експортове» і поп-джаз від JULINOZA, який ледь не змусив нашого редактора відрубати собі руки.

KAZKA - Karma

Оцінка: A-

KAZKA — Karma

Дуже складно згадати, коли в українській поп-музиці з’являлися релізи, на яких не хотілося б перемотати трек на наступний. На щастя, з’явився гурт KAZKA, який записав та видав альбом KARMA. Це цілісний, красивий і меланхолійний поп-альбом з прекрасним вокалом і елементами модної нині української етніки, яку, на щастя, не позиціонують як головну фішку. Однак мінус альбому — музична одноманітність. Та це не заважає терміново відправити KAZKA на експорт.

The Erised — One Hundred

Оцінка: C

The Erised — One Hundred

One Hundred — це історія наслідування Ріанни, історія беззаперечного поклоніння Ріанні, історія бажання бути як Ріанна, і, як вища мета — нарешті стати Ріанною. Соня Сухорукова, вокалістка The Erised, настільки сильно любить Ріанну, що коли дивиться в дзеркало, певно, бачить там її. Це проявляється і в музиці. Але навіщо світу ще одна Ріанна? Щоб зробити щось оригінальне, потрібно вбивати в собі кумирів, та цієї стадії The Erised ще не досягли.

The Orchestra of Mirrored Reflections — Narrow Escape

Оцінка: B+

The Orchestra of Mirrored Reflections — Narrow Escape

The Orchestra of Mirrored Reflections вміють зробити так, щоб свідомість покинула тіло та полинула у нескінченний тріп. У цій подорожі свідомості може бути боляче, холодно, гаряче, неспокійно або навпаки — надто спокійно. Це крутий дарк-ембіент-джаз, а лоуфайний запис вдихає в нього ще більше життя та сигаретного диму, виливає на слухача склянку з віскі та дбайливо робить доріжку з кокаїну. Під цю музику хочеться блукати нетрями міста у пошуках власної особистості або корчити з себе персонажа нуарного детектива. Гарне тренування фантазії.

nug — Темна Маса

Оцінка: C+

nug — Темна Маса

Гурт nug випустив пост-металевий альбом. У ньому вдосталь потужного вокального гніву, мелодійних елементів і знайомих до болю настроїв і мелодій. Все звучить впевнено і осатаніло, проте є одне «але». Якби в світі не існувало іншого пост-металу на кшталт Cult of Luna, Isis, Rosetta і так далі, тоді цей реліз був би ще й цікавим. А якщо вам не вистачає подібної музики в крові, тоді nug — те, що треба.

Mari Cheba

Оцінка: С

Mari Cheba — Прислухаюсь

О, цей повітряний саунд, який огортає все тіло! О, цей прекрасний вокал, що пронизує кістки! О, ці любовні тексти, які терзають душу! Все настільки гарно, що всі чотири пісні неможливо відрізнити від десятків, сотень, тисяч поп-електронних пісень і якось запам’ятати. Ці меланхолійні любовні електронні страждання направлені на те, щоб зачепити будь-якого слухача. Не творчість, а контент без індивідуальності, звукова обгортка, за якою немає нічого, чого ви не знали або не чули.

Sex Blender — Hormonizer

Оцінка: A-

Sex Blender — Hormonizer

Альбом гурту Sex Blender — це найбільший коктейль, який можна замовити у квітня на барі. Прогресивний рок, елементи стоунера, крапелька краут-року, кілька частинок психоделії — збовтати, змішати, пити через соломинку протягом 49 хвилин. Відносить швидко, і навряд чи ви захочете догнатися ще чимось. Вміст мелодійності, краси і яскравих образів для свідомості перевищує нормативи ГОСТу. Прекрасний і майстерний реліз. Та все ж, цей коктейль дуже важкий для шлунку. Чи захочеться його переслухувати через тиждень? Залежить від вас.

смеющийся тигр — остатки роскоши

Оцінка: B-

смеющийся тигр — остатки роскоши

Міні-альбом «остатки роскоши» — це всього-на-всього три пісні, які здатні зробити  український гранж гранжем. Поки незрозуміло, куди йде «смеющийся тигр», адже всі три композиції різні за настроєм, хоча домінантна картинка — це сумне і відсторонене поетичне споглядання світу. Альбом схожий на посмішку на обличчі у шибеника, і, на відміну від попереднього однойменного релізу, має седативний вплив. І це плюс. Ми сподіваємося, що хлопці намацали потрібний настрій і будуть в ньому працювати й далі, адже такого емоційного стану дуже не вистачає.

Soom — Джєбарс

SOOM — Джєбарс

Оцінка Muzmapa: A+

Історія, яку розповідають SOOM — це подорож по вінця вгашеного наркотою юнака Джєбарса вулицями Харкова до кіоску за їжею, чи за питвом, чи за новою дозою. Однак це не весела розповідь про обдовбаного чувака, адже Джєбарс спостерігає зовсім дивні та лякливі речі.

Прочитати реценезію повністю можна за посиланням.

Idealism Addict — Hard Times

Оцінка: C

Idealism Addict — Hard Times

Альбом Hard Times нагадує збірник з шести різних і в той самий час однакових треків. Як це? Ці шість треків протягом всього прослуховування поступово поєднуються в одну монотонну пісню і втрачають відмінності. Диво криється у тому, що ці пісні — різні за настроєм та емоцією. Інше диво в тому, що Олена співає на трьох різних мовах, і всі ці дива нічого не міняють — це одноманітна, монотонна і місцями красива музика, сповнена особистих (неприємних) переживань. А найцікавіший трек альбому — це норвезька народна пісня. Альбом починається з піку краси і скочується у щось зовсім невиразне і бліде наприкінці.

Sinoptik — Fields of Fire

Оцінка: B — Bojen’ki

Sinoptik — Fields of Fire

Стадіонний рок — це окремий жанр, який відрізняється великим об’ємом звуку і натужного пафосу. Йому дуже тісно у клубі чи ще десь, йому потрібно звучати на весь світ. Для цього підходить стадіон «Олімпійський» або якийсь великий майданчик, на якому вміститься мільярд людей. Новий альбом гурту SINOPTIK — це саме така музика, красива до нестями, пристрасна до болю і класична до нудоти. Fields of Fire просто сочиться рок-зірковістю і сльозами фанаток, і цей класичний образ рок-старів личить SINOPTIK як нікому іншому на українській сцені. Рок-ревайвл у дії, тікай з села. Що сказати — образ переконливий, хоч і нафталіновий. Заради цього альбому можна відростити довге волосся і завити його до несамовитої кучерявості, щоб ефектно розмахувати хаєром під сценою.

r.roo — schizo romance

Оцінка: B+

r.roo — schizo romance

Ми любимо Андрія Симоновича, але він, найпевніше, навіть не чув про наше існування. Майже кожен його реліз потрапляв у наші огляди чи топи, а це — нічого собі, з урахуванням того, що r.roo штампує релізи як навіжений. Однак це той випадок, коли контент музиканта у більшості дійсно цікавий. От і альбом Schizo Romance — цьому підтвердження. Це майже 70-хвилинний електронний глітч-хаус-техно-айдіем-опус з неоднорідними емоціями. Він химерний, інколи простий і попсовий, а інколи — нервовий і галюциногенний, однак у цій неоднорідності криються приємні сюрпризи.

Garden Krist — Change of State

Оцінка: B

Garden Krist — Change of State

Якось Garden Krist в черговий раз гуляли індустріальними пейзажами, і раптом почули, як у глибині розваленого заводу хтось кличе на допомогу. Вони побігли всередину і побачили, що то був ранений Шугейз. Garden Krist дістали його з-під уламків, віднесли додому, відпоїли синтетичним молочком із електронними сухарями і взяли його у рабство для запису альбому Change of State. Альбом вийшов по-індастріалівськи монотонний і по-шугейзівськи небесний та мелодійний. Слухаючи цей альбом, хочеться змішати наркотики з алкоголем, потанцювати трошки на вечірці під блідими стробоскопами, а потім знайти чорну воду та втопитися в ній.

Bluesbreaker — Palais Ideal

Bluesbreaker — Palais Ideal

Оцінка Muzmapa: B

Нет смысла сравнивать, описывать какие-нибудь музыкальные ориентиры и в целом плавать только лишь на уровне звучания — Bluesbreaker приглашают всех стать частью гораздо большей истории. Вступить в круг единомышленников. А необходимые тэги для сомневающихся проставлены на том же Bandcamp.

Прочитати реценезію повністю можна за посиланням.

[O] — Роби Любов

[O]цінка: Х (ХЗ ш[O])

[O] — Роби Любов

Н[O]вий міні-альб[O]м гурту [O] не дає ані заснути, ані п[O]танцювати, ані вимкнути цей альб[O]м нафіг. А все через важкі для сприйняття акценти, які базуються на паузах. Ці паузи зат[O]рм[O]жують, збивають дихання і взагалі як[O]сь не дуже д[O]бре сприймаються [O]рганізм[O]м. Незр[O]зуміл[O], щ[O] м[O]жна р[O]бити під цю музику — дивитись на стіну чи битися в епілептичн[O]му приступі. Переб[O]рщили з ритмичними іграми, [O]сь д[O] ч[O]г[O] перфекці[O]нізм д[O]в[O]дить. А ці несп[O]дівані електр[O]нні звуки, які вистрілюють, к[O]ли заманеться безумн[O]му комп[O]зит[O]ру, вин[O]сять м[O]з[O]к. Як під це танцювать, шан[O]вні? А як під це к[O]хатися? Дуже складний для пр[O]слух[O]вування реліз, [O]днак у ць[O]му [O]дн[O]часн[O] і й[O]г[O] фішка, і майже фізичний біль ф[O]кус-групи.

P.PAT — Стиль это ответ на все

Оцінка: C-

P.PAT — Стиль это ответ на все

Лейбл Masterskaya знайшов свій звук, а тепер, судячи з останніх квітневих релізів, ще й власну ритміку. Ця ритміка у поєднанні з саундом неврівноважена, як маньяк з кувалдою. Ці кляті паузи і дивні біти рано чи пізно когось вб’ють. І ніхто не скаже, що в цьому винні саме резиденти Masterskaya, бо причиною смерті фанатів P.PAT та [O] визнають зупинку серця. А все через вібрації та ритми, через задушливі звуки, через цю мінімалістичну хаус-оргію, яка протягом альбому постійно спотикається сама об себе. Дякуємо Constantine за те, що вніс хоча б якусь адекватність у цей реліз.

JULINOZA — The Conductor of Imagination

Оцінка: A+

JULINOZA — The Conductor of Imagination

Є люди, які вважають себе музикантами, але ними не є. Також є люди, які виглядають як музиканти і щось роблять собі, однак їх музика при ближчому розгляданні викликає багато питань. А ще є справжні музиканти, які випускають альбоми пісень. І в кожній секунді альбомів чутно, що люди не на прогулянку вийшли, а вклали роки у працю над собою. Впевненість Юлії Запорожець, відомої як JULINOZA, одразу б’є по вухах. Музика належить їй повністю, дається їй з легкістю повітря, з благословенням зірок і всякою поетикою-метафізикою. Альбом The Conductor of Imagination — це сплав прекрасної поп-музики і не менш прекрасного джазу з домінацією останнього, і цей альбом потрібно поставити в рамочку, запалити біля нього свічки і кожен день змахувати пилинки з обгортки. А також молитися, щоб легкість, спокій і невимушеність, з якими JULINOZA оперує музикою, зійшла на українських музикантів (якщо ви один з них) або щоб таких впевнених альбомів виходило в Україні більше (якщо ви споживач/-ка музики). Це щось неймовірне, 10 ерайздів з 10.

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  • 222
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.