Альбоми

Навігатор: 10 найкращих українських альбомів серпня

Серпень виявився передбачувано багатим на досить непогані релізи, попри те, що більшість виконавців готують свої альбоми на осінь. Ми вже підбили підсумки першої половини 2017, а просто зараз розпочинаємо новий відлік.

Альбом нових підписантів лейблу «Іншамузика», проблемний DIY від Plevøk, хіп-хоп альбом від happy kid, ускладнений КАТ, етнічна електроніка OY Sound System, українськомовний chaotic hardcore від Bojevilla та інше у Навігаторі за серпень.

Shadazz Angry & Sad

Севастопольський гурт Shadazz переїхав до Києва, влаштувався на лейблі «Інша Музика» та випустив альбом, який могли б записати Archive у колаборації із Sneaker Pimps та якимись психоделічними Sisters of Your Sunshine Vapor, якби перші не були ледачими, другі не розпались, а треті не косили під Джима Морісона. Електроніка, ніби потойбічні гітари, ембіентні елементи, місцями психоделічні «запіли» — реліз вийшов дуже атмосферним і настільки вилизаним, що вже на третьому треку хочеться послухати Plevøk. Гарна музика, непогані впливи, цікаві партії, які не повторюються, грамотні музичні акценти — альбом не одноманітний, динамічний і не встигає набриднути протягом першого прослуховування. Що ще треба? Хіба що номінацію на альбом року, але це вирішувати будуть вже не Shadazz.

Оцінка: A

Plevøk  Road to nowhere

Сирий, ніби добрий шмат свіжої скривавленої яловичини, та злий реліз гурту Plevøk зроблений за готовим рецептом. Частка соціальної незадоволеності, 10 крапель ненависті до суспільства, 1/20 заклику до дій різного ступеню радикальності, кілька похмурих пророцтв і цілий літр очевидних істин, загорнутих в обкладинку абстракції без конкретики. Злі рифи, агресивна подача та прямолінійні (якщо не сказати примітивні) тексти. В гурту виходить ненависть заради ненависті та протест заради протесту, які ніяк ні на що не впливають і нічого нового не відкривають. Можливо, на концертах можна добряче скинути стрес і накопичену агресію, але записи Plevøk звучать у дусі поганого DIY, коли тексти чутно лише уривками, проте це більше йде на користь релізу.

Оцінка: D

The House Of The Hidden Light — Myliobatiformes

Київський музикант Альбін Грау, можливо, єдиний учасник гурту The House Of The Hidden Light, про який майже нічого не відомо. Альбін любить і вміє розказувати страшні казки на ніч. Працюючи на межі бароко та готики, The House Of The Hidden Light відтворює музичну містику фільмів жахів 19201930-х років. Слухаючи новий альбом гурту Myliobatiformes, можна побачити, як на вашому ліжку Носферату смокче кров із блідої красуні, з шафи визирає Франкенштейн, за вікном виє перевертень, а туалетний папір виявляється скомпресованою Мумією. Весь альбом це саундтрек до чорно-білої плівки класичних хорорів, який першокласно відтворює атмосферу німого кіно з усією його театральністю. Вимкніть світло, запаліть свічки та вдивіться у темряву ви зможете побачити, як до вас наближається непритомний дух, якого розбудили естетичні мелодії Альбіна Грау.

Оцінка: B

The Клюквінs  Вулицями рідної планети

The Клюквінs викликає низку запитань, найголовніше з яких поєднання їх назви, яка більше підходить до зухвалого рокабіллі чи веселого рок-н-ролу, та сумного ретроградного сінт-попу з нью-вейвом, який вони грають. Друге запитання це манера співу, яка хоче бути схожою на Дейва Гаана з Depeche Mode, але замість цього звучить як охайний естрадний спів Павла Зіброва, де інтонації нагадують українські народні пісні, проспівані модернізованим гуртом Pet Shop Boys, що також створює дисонанс між музикою та вокалом.

Ретроградна електроніка гурту звучить приємно, і чутно, що над композицією треків працював професіонал (Олексій Довгальов певний час грав у складі знаменитих Flëur), але з вокалом потрібно щось робити напруженість відчувається дуже сильно, як і спроба зробити вокальні партії ідеальними. Через це втрачається відчуття свободи і залишається тільки картинка перфекціоніста, який боїться зробити помилку. Проте, попри всі «але» і «що коїться, людоньки» це несподівано гарний реліз.

Оцінка: B

Oy Sound System – Attention! Attention!

Оцінка Muzmapa: A

Музыкально материал Oy Sound System колеблется от IDM Джона Хопкинса до вышеупомянутого Джеймса Мерфи, добавляя в формулу всякие трип-хопы и, конечно же, world music. Это может быть развеселый вертеп, прокапанный ЛСД (Ne Gony, Osote), параноидальная вечеринка под плохими спидами (Attention! Attention!), рэп-утренник с намеренным английским акцентом (Gangsters of Peace), чаепитие с Кортасаром (Son, Partyzany, Koliuchka).

Прочитати повністю можна за посиланням.

happy kid  Ваня

Мабуть, немає нічого гіршого для реп-виконавця, ніж відсутність харизми. Саме це і трапилося з happy kid. Флоу рандомне читання максималістично-підліткового тексту з листочка. Присутність великої кількості автотюну (такої великої, що хочеться себе прибити) перетворює «Ваню» на збірку невдалих реміксів на пісню Blue гурту Eifel 65 (I’m blue dabba-dee-a, оце все) — і все одно в треку Blue репу більше. Не лусни від передозу Скриптонітом, весь альбом сліпа копія його треку «Вечірка». Ти кріппі, unhappy kid, я зву тебе «Перитонітом». Натомість музична частина депресивна, непередбачувана, така собі емоційна темрява з інтригою, в яку повністю занурюєшся. Але музика ніяк не взаємодіє з самим артистом.

Читайте також: хто такий happy kid та чому він хоче міняти хіп-хоп у країні.

Оцінка: В+ за музику; D за все інше.

Kaт  Герніка

Харківський гурт «Кат» випустив справді потужний реліз. Це вже не двохвилинні агресивні панк-пісні попередніх альбомів, а лютий і мелодійний хардкор-панк з купою емоцій, які ховаються під поверхнею шаленої, гнівної та відчайдушної енергії. Гурт відійшов від класичної хардкор-панкової естетики минулих релізів в сторону ускладнення композицій і співу, що робить «Кат» глибшим та наближає до потужного пост-хардкору з усією його еклектикою.

Є певна іронія в тому, що, можливо, найкраща робота цього літа вийшла 30 серпня, поставивши крапку в літніх канікулах гучну, приголомшливу, дуже жирну крапку на ваших сподіваннях про спокійне життя та щасливу старість.

Оцінка: A

Протон-4  Сны о вечном

Ще один концептуальний і кінематографічний реліз, який дозволяє пірнути в 80-ті роки, фантастичні фільми та мультфільми, музику з яких зараз прийнято називати retrowave та sovietwave. Неонові лампи, мрійливі погляди на зорі, фотографія Аліси Селезньової в рамці з мультфільму «Таємниця третьої планети» біля синтезатора та музична туга за кінематографом СРСР і композитором Едуардом Артем’євим змішуються в коктейль з можливих саундтреків до незнятого кіно про космос.

Ніякої ідеї, крім атмосфери, тут немає. До того ж, якщо скласти усі альбоми ретровейву в одну композицію, ніхто б не відчув різниці у виконанні, а по довжині цього треку можна було б дістатися пішки до іншої галактики й обійнятися з Жаном Мішелем Жарром і Клаусом Шульце. Головне аби творцю подобалося, а ви, шановний слухачу, знали, що таке retrowave та sovietwave.

Оцінка:

Azathoth Circle Across the Wounds

Нехай назва гурту не відлякує — за нею не ховається страшний блек-сладж-брутал-дез. Це звичайний мейнстрімний метал з дуже дражливою бас-бочкою, тупою карданною молотилкою, гроулом, який змінюється одноманітним тягучим вокалом, що від пісні до пісні не відрізняється майже ні на ноту, та притаманним жанру трагічним пафосом. Але пісні мелодійні, місцями красиві, та й взагалі альбом вийшов навіть кращим, ніж повні дискографії гуртів The Agonist, Arch Enemy та ще тисячі похідних. А це вже рівень, тому що складно придумати щось комічніше, ніж ця пафосна, з широко розставленими ногами, псевдобрутальна хвиля в музиці. Across the Wounds метал як він є, для поціновувачів-колекціонерів.

Оцінка: B

Bojevilla Блуд

Гурт Bojevilla випустив перший альбом, в якому чути багато від вже легендарного гурту ТОL і мало від самих Bojevilla. Проте це навіть не мінус, адже деструктивних, хейтерських гуртів після розпаду найголовнішого виявилося не так багато. Bojevilla одразу взялися за концепцію пізнього ТОL, записавши 5 треків непоганого chaotic hardcore, десь важкого, десь мелодійного, з міцним, впевненим вокалом. Та все ж, виникає запитання: як довго музиканти Bojevilla планують творити під занадто вираженим впливом ТОL? Наразі гурт не має власного голосу, але, незважаючи на це, старт непоганий.

Читайте також: інтерв’ю з Bojevilla про майбутнє важкої сцени і місце гурту на ній

Оцінка: B-

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.