Альбоми

Навігатор: 5 найкращих українських альбомів грудня

Грудень — час підбивати підсумки року, тому релізи, які виходять у цей місяць, ризикують залишитися непоміченими, поки музичні журналісти б’ють усією редакцією одне одному пики, розподіляючи місця серед своїх фаворитів. Грудень минулого року приніс мало цікавих релізів, про які варто писати, однак Muzmapa знайшла те, що треба.

Дивний кіносеанс, нова стихія Артема Пивоварова, грибна спора від панків для міленіалів й один з найкращих міні-альбомів року.

Циферблат — Кіносеанс

Циферблат — Кіносеанс

Дивний реліз, у якому змішані рок-н-рол, поп, прогресивний рок і рокабілі. При першому прослуховуванні міні-альбом здається зшитим із різних клаптиків, але майстерною рукою. Чутно вплив прогресивного року 70-80-х років — це наслідування криється у підході до музикування та в звучанні. Напрошуються асоціації з легендарними гуртами Genesis та Camel, але це не точно.

Еклектичний реліз, який складно ідентифікувати — такий собі хамелеон, який змінює барви кожен раз, коли його торкаєшся. У цьому є загадка, яку хочеться розгадати, але для цього потрібно повністю зануритися в музику минулого. І в жодному разі не слухайте перший трек «Аргентинське танго» (якщо ви не фанат гурту Mad Heads XL), тому що ця пісня ніяк не вписується в музичну картину «Кіносеансу» і повністю порушує сприйняття релізу. Чому її взагалі вставили в альбом і як вона вкладається в музичну концепцію, знають лише музиканти.

Це, певно, найдивніша платівка 2017 року, яка дає дуже мало часу на розуміння того, що це за звір. Однак, якщо відволіктись від прокладання паралелей і перейти до метафор, «Кіносеанс» — це мелодійний, дивний і насичений реліз, записаний маніяками, які прикидаються гарними хлопчиками, до останнього приховуючи свої наміри. Тож наприкінці цього кіносеансу ще незрозуміло, хто вбивця і хто буде наступною жертвою, а це означає, що інтрига зберігається. Тож чекаємо наступну частину.

Оцінка: B

Артем Півоваров — Стихия Огня

Артем Пивоваров — Стихия Огня

У лютому 2017 року Артем Пивоваров випустив альбом «Стихия воды», а наприкінці року вийшло продовження — «Стихия огня». Є припущення, що співак скоро перетвориться на друїда чи шамана, адже він надто сильно захоплюється різними стихіями, однак при прослуховуванні його останнього альбому ці думки дуже швидко розвіюються. «Стихия огня» демонструє зростання Артема Пивоварова як співака і композитора. На відміну від «Стихии воды», новий альбом музично різноманітніший, хоч і втрачає у цілісності матеріалу. Це той самий «півоварівський» сумний поп, і з деякими винятками похмуріший та рефлексивніший, більш насичений різними елементами, проте з тією ж емоцією холодної меланхолії.

Сам альбом можна поділити на три частини, але не за порядком треків. Перша частина — це меланхолійні пісні на прямий біт («Полнолуние», «Тело», «Оставайся собой»); друга — це брейкбітові ритми («Провинциальный», «Миру мир») на чолі з найскладнішою піснею альбому «Эластично»; третя — це зовсім інший настрій у колаборації із різними виконавцями. В цьому і криється «нецілісність» релізу, яка виявляє жагу до експериментування, що робить альбом перехідним — до чогось цікавішого та яскравішого.

Оцінка: B+

Nearr — 624

Nearr — 624

Едуард Токуєв, відомий як Nearr, за тиждень до нового року випустив дуже сумний дрім-поп реліз (ще один), на якому ніби шукає вихід зі своєї нескінченної меланхолії. Депресія переростає в іронію і закінчується звільненням від тягарів якраз на останньому світлому двохвилинному треку під зовсім не світлою назвою Fall to Pieces. Якби у цьому повітряному лоу-фаї можна було ще розчути слова чи десь почитати, було б зовсім гарно, тому що через особливість запису голос виступає ще одним музичним інструментом, а не розповідачем.

Також є питання до незбалансованих бітів, які б’ють по вухах з першого ж треку і до яких потрібно звикнути. Ще один мінус — усі пісні звучать на одному рівні, ніяк не виділяючись одна на тлі іншої, окрім пісні Cover Their Eyes на 9 хвилин і 59 секунд, яка і демонструє усі можливості цього альбому. Приємний, але прохідний реліз.

Оцінка: C+

Метель — Танцы в черном куполе

Метель — Танцы в черном куполе

Так-так-так. Гриби пустили спори у гаражний двохакордовий панк. Незрозуміло? Саме Юрій Бардаш, головний гриб гурту «Гриби» зняв київському панк-гурту «Метель» кліп на пісню «Я был там, где не был ты!» разом з оператором усіх кліпів «Грибів» Vlad Fishez.

Це прямий і тупий, мов колода, панк для міленіалів, настільки ж одноманітний і незграбний, як і панк радянського гурту під назвою «Автоматические Удовлетворители». Але якщо останні є квінтесенцією огидності й потворності, таким собі голосом епохи Перебудови та пострадянського депресивного розладу 90-х років, то гурт «Метель» — це дуже обережна, домашня музика, максимальний бунт якої виражається в тому, щоб відмовитись від айфона на день народження, який дарують матуся з татком. Очевидно, зараз закінчився час музичних ідеологій і протесту, вже і реп не той, і панк не той, але чому ж музично нічого не змінюється? Тому що міленіалам потрібен такий собі обережний бунт, а про справжній панк вони можуть дізнатися з відео на ютубі. Та хто це буде робити, якщо є гурт «Метель», брудне звучання, три ноти, пубертатні тексти про самосаботаж, цигарки і Юрій Бардаш?

Оцінка: D

Asthme — Asthme

Me’leron — R

Один з найкращих міні-альбомів минулого року від полтавського гурту Me’leron з лаконічною назвою R. У музиці гурту чутно вплив Tame Impala, проте ми не будемо про це згадувати (дідько…). Головне те, що цей реліз якось несправедливо пройшов повз слухача попри те, що потрапив у топи кращих альбомів року всіх музичних видань. Тож нагадуємо про гіпнотично чудову поп-психоделічну платівку полтавських чарівників, в якій легко та повітряно ховається потужна мелодійність з прекрасними аранжуваннями.

Оцінка: A-

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  • 77
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.