Альбоми

Навігатор: українські альбоми січня 2017

У новому році, здається, навіть у theneedledrop (Anthony Fontano) не так багато оглядів релізів. А що можна сказати про українські альбоми? Січнем традиційно гуляє перекотиполе після свят, коли змусити слухача ознайомитись зі своїм матеріалом дуже важко (не те що в кінці грудня, коли всі роблять «підсумки» та складають рейтинги). Однак світ побачило доволі багато малозрозумілої електроніки та декілька гітарних альбомів. Нам вдалось укласти список із десяти, хоча усіх альбомів було не більше двох десятків. Сійся-родися — і поїхали.

Esquizet — That’s Why

Esquizet видають міні-альбом, що можна сміливо називати найпрогресивнішою роботою команди на цей момент. That’s Why — сильний реліз для гурту: електронний звук розширив межі звукової експресії, та й якість звучання не підводить. Проте у світовому контексті він є ординарним. І навіть за увагу вітчизняного слухача муситиме позмагатися.

Оцінка: B

Mund — Hunting

Первісний — ось головний епітет до дебютного альбому електронного музиканта з Ужгорода Mund. Давні та незвичні інструменти (серед яких є навіть такі, що зроблені із кісток тварин) були записані наживо. У поєднанні з потойбічним вокалом це створює атмосферу неспокою жертви, яку переслідує хижак. Тому в концептуальному плані цей реліз вдався на всі 100 %.

Проте вбачається проблема у фрагментарності музики, відсутності цілісної композиції. Супроводжує відчуття того, що звуки поєднані лише формально, за настроєм. Не вистачає продуманості аранжувань.

Оцінка: B

My Personal Murderer — Bozhemuha

Останній альбом My Personal Murderer — одноманітний та затягнутий. 35-хвилинний трек Morass, скажімо, повністю побудований на засемплованому квадраті, що вже після третьої хвилини прослуховування змушує натиснути stop. Інші композиції з альбому також викликають сумніви в художній цінності. Мабуть, саме цю музику вмикали головному героєві роману «Механічний апельсин» Алексу ДеЛарджу під час жорсткої промивки мізків у рамках державної кампанії з перевиховання злочинців.  

Із повагою до одеської формації наш автор Павло Слободянюк оцінив «Божемуху» у своїй рецензії.

Оцінка: DUD

Signals Feed the Void — Останнє Тепло

В умовах музичної глобалізації будь-який українськомовний продукт викликає підвищену зацікавленість із боку критика. Вже не кажучи про слухача. «Останнє Тепло» — заслуговує уваги за всіма параметрами та критеріями. Це осмислені експерименти в рамках синт-поп звуку, підживлені рідними фолковими мотивами.

Такий продукт не стане мейнстрімним — занадто вже різко він звучить, занадто багато гіркоти можна в ньому почути. Але одне знаємо точно — музиканти, яким є що сказати, завжди знаходять свого слухача.

Детальніше читайте у рецензії Паші Слободянюка.

Оцінка: A

Room Without Sun — From Sunrise In Madrid To Sunset In New York

Вартісний реліз під красномовною назвою від дуету з Києва. На перетині нью-вейву із синт-вейвом ці новачки створили майстерний та щирий музичний продукт. Питання викликає лише мастеринг звуку: інструментальна частина у вокальних треках звучить скутіше та менш об’ємно, аніж голос — це не дає змоги насолодитися музикою сповна.

Оцінка: B+

Ptakh — S.E.R.P.

Після перегляду тегів цього релізу з острахом натискаєш кнопку play (що ж може бути страшніше за тег «техно», окрім «дарк ембіент»?). Ptakh майже одразу чіпляє темними та злючими бітами, а потім і взагалі затягує у вир розвитку теми. Накладання паттернів у міксі освіжає звучання та перетворює пісні, окрім «на потанцювати», навіть «на послухати». Якщо коротко та претензійно — це хороше та цікаве (!) техно.

Оцінка: A

Nailery — Silver and Grey

Не вмикайте ці пісні, ви чули їх десь в іншому місці. Чи то в якомусь альбомі Hurts. Чи… ці мотиви були усюди.
Nailery (читайте «Arlett з англійськомовним вокалом та акцентом») — це черговий, не побоюсь цих слів, інді-проект із Києва, якому вдалось підтвердити легенду про столичні інді-рок гурти. Власне все, що вони можуть, — це каверити Stereophonics. От дідько, і тут цей кавер теж є…

Оцінка: DUD

Janp — почти акустический EP

Ще минулого літа Janp співали про «водки было мало», і це було дуже сумно. Як за звучанням, так і за атмосферою. «Почти акустический EP» настільки теплий та приємний, як старий поношений светр із секонд-генду, який хочеться вдягати в дощову погоду. Наївна юнацька лірика та все, що любиш ти, коли сум накриває холодним дощем… так, саме тоді. І все-таки є підозра на вторинність та «це ще один гурт, який грає бедрум-поп, ні, ліпше послухаю eerie summer». Однак EP вартий уваги хоча б через те, що меланхолія, яку створює Janp, — не чергове нудне відсилання до будь-що-поспівати-під-гітару, а, як мінімум, відсилання прямолінійне та своєрідне (звісно, із розстроєними гітарами та типовим для гурту недотягнутим вокалом).

EP можна послухати за посиланням.

Оцінка: B

Merva — Шаман

Коли гуртові нема чим здивувати слухача на концерті, він грає на сцені з оркестром. Коли гуртові нема чим здивувати слухача у запису, він тематизує свої релізи, ніби натягуючи за вуха атрибути образу. Всі ми пам’ятаємо, як виглядала Merva у 2011-му, а чи пам’ятаємо, як звучала? А дарма, що ні. У «Шамані» Merva позбулася того лоску та «брінг мі зе хорайзонської мазафакерської манери», натомість додала гіпнотичної образності — у вокальних партіях, тамбурині, перскусії, у ритмах та загальному флоу. Але навіщо? Загалом реліз явно один із найкращих у сегменті українськомовного альтроку. І що ширше розвивається жанрове коло альбому (у якому немало пост-панкових елементів) під час прослуховування, то твердіше стоятиме Петя Зарудний на п’єдесталі. Вокаліст і саундпродюсер, він же і автор пісень Merva, скоріше відлякує цією дешевою шаманською обгорткою, та насправді пропонує хороший та нетиповий реліз для української сцени, хоч і жанрово малоактуальний у глобальному вимірі.

Оцінка: B+

Edgy Point — Special Forces

Скоріш за все житомиряни Edgy Point видають свої EP як накопичений матеріал, а не щось цілісне. Як і в попередньому EP, танцювальні мотиви, хоча і стали трохи дорослішими, перебувають у тій же площині злих дарквейв-інтервалів — проте розвій композиції «тихо — голосно» набридає швидше, ніж закінчиться друга пісня. Плюс можна поставити за значно цікавіші аранжування, які прочитати важче, ніж у попередньому EP. Пульсаційні треки з чіпкими мотивами — це чудово, але коли EP Edgy Point перестануть нагадувати збірник випадкових, але дуже схожих треків — питання відкрите.

Оцінка: C+

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.