Альбоми

Навігатор: 10 українських альбомів травня

Рік тому ми започаткували формат «Навігатора» на Muzmapa, де у вигляді короткого дайджесту гарячим полум’ям музичної журналістики обпалюємо свіжі альбоми та EP українських виконавців. За 12 місяців «Навігатор» еволюціонував до того, чим він є зараз, — зрізом, оглядом найпомітніших представників різних сцен країни, у якому немає місця упередженості. І нехай цей лід виглядає як пропагандистський текст, зачитаний на з’їзді Комуністичної партії, ми не відступатимемо від своїх принципів — слава Muzmapa і поїхали.

Космічні пригоди The Raynbow, збірник вітчизняного лейблу Ultra Vague для вечірки, Британія MAiAK, останній старий Pree Tone, дебютний «Культфиз Просвет» гурту «Сома», а також вибрані рецензії на нові альбоми Sasha Boole та Nokturnal Mortum — український альбомний травень під нашим мікроскопом.

Pree Tone – L’Illustré

Два місяці тому ми вже писали про альбом цих нойз-рокерів D-A й думали, що наступний вийде після занепаду сучукрмузу років десь через три-чотири, але цього травня світ побачив останній подих старого складу гурту, знову у двопісенному форматі, що за тривалістю цілком тягне на міні-альбом. «Іль Люстре» відрізняється від D-A хіба що різкішим звучанням гітар та ще більш «втопленим», якщо можна так сказати, вокалом та більшою звуковою кашею, яка, після хвилинного прослуховування, цілком їстівна та доволі приємна. Тут додалося гармонічної епічності та, як не дивно, чіткіше прослуховуються виходи в солодкий мажор. Мабуть, через це перший трек називається Honey, а другий — Ice, звучить як військовий симфонічний марш — через потужну композицію, що за настроєм нагадує відчайдушну битву. Pree Tone знову прекрасні, а чи буде матеріал нового складу таким самим — залишається чекати.

Оцінка: A

The Raynbow — The Cosmic Adventure

Якби ми оцінювали не лише музику, а й інші навколомузичні показники колективів, то напевно вказали б на доволі ретроградну назву як альбому, так і самого гурту. Ой, мабуть ми це вже зробили. Одним словом, ми були приємно здивовані, коли дізналися, що цю музику грають доволі молоді музиканти. Усе, тепер перейдімо до справді важливого.

У дебютному ЕР київського колективу The Raynbow немає нічого зайвого. Вісім музикантів створюють музику в гармонії один з одним та зі світом і по-справжньому відправляють слухача у відкритий космос. Такого вдалого поєднання джазу й психоделічного року без відходу до академічної музики й без награного «морісонства» давно не чули в наших краях. Немає бажання навіть перераховувати всю музику, яка могли б вплинути на звучання «Космічної Пригоди» — блюзові The Doors та прогресивні Pink Floyd тут переплітаються із джазом та ф’южном, але не відчувається явне наслідування якої-небудь течії чи виконавця. Ця музика одночасно заплутує й робить речі зрозумілішими. Чудовий дебют.

Оцінка: A

Mamanet – Frisson

#Loungefm #easylistening #тощо. Абсолютно фоновий альбом електронного дуету з Краматорська, який раніше був тріо. Тут немає зачіпок до переосмислення чи новаторства, попри продуманий продакшн, внутрішню концепцію та колаборантів (лідер «Оркестру Че» Олег Каданов у треку «Перейти на ты» чи Аліса Лиманська в «Жалю Немає»). Треки кидають у мажорно-мінорні варіації, що підкріплюються виходами із дисонансів у розвитку композиції, тут можна знайти цікаві музичні ходи, але вони одиничні та надто випадкові. Доводиться визнати, що альбом настільки ж сірий, як і його обкладинка.

Оцінка: C

MAiAK – United Kingdom

Ламані ритми й електронні експерименти із відтінком поп-звучання — ось як можна описати Untitled Kingdom. І так само, як і в ситуації із гуртом «Плесо» (читайте далі у «Навігаторі»), маємо сильний реліз від перспективного українського колективу, який, на жаль, не може похвалитися наявністю по-справжньому хітових пісень. І як не дивно, експерименти «маяків» інколи заводять звучання гурту в площину так званої «фонової» музики. Це, безсумнівно, гідний реліз із музичної точки зору, але не віриться, що він зможе залишити значний слід в історії української електронної музики чи хоча б завоювати для MAiAK нову аудиторію.

Оцінка: B

Mashlaw – Mist

Почати хотілося б із реверансу в бік студії LypkyZvukoZapys — звучання просто супер. Укотре.

Ну а тепер до справи.

У товаристві українськомовної гітарної музики поповнення. І, уявіть, це не «шаровари» й навіть не «нові ОЕ». Mashlaw грають мелодійний інді-рок, якому, щоправда, не вистачає цікавих ідей в аранжуванні. Але це не критично. Ця музика вкупі із якісним продакшном тягне на приємне відкриття в сучукрмузі, і все було б на тверду 4+… якби лишень тексти не були так сильно схожі на вижимки з агітлистівок. «Про м’ясо» — це агітка радикальних вегетаріанців. «Зомбі» — агітка пацифістів. «Напевно» — це щось про анархізм. І річ не в темах, які піднімають музиканти, а в способі їх розкриття, що відволікає від прослуховування альбому.

Оцінка: B-

Sasha Boole – Golden Tooth

Оцінка Muzmapa: A

Golden Tooth — це альбом із драмою головного героя, який, шукаючи свого місця у світі, знаходить золотого зуба, попри все, що трапляється із ним, та йде вперед, не оглядаючись. У випадку Саші Буля це стало артистичним дорослішанням, певним зануренням у тематику й жанровими експериментами — вихід у електричне звучання, попри всю небезпеку такої ідеї, можна вважати вдалим.

Прочитати повністю можна за посиланням.

Nokturnal Mortum – Істина

Оцінка Muzmapa: A

За якістю запису й володінням інструментами нова робота харків’ян не поступається західному продукту. Та все ж «Істина» — це безумовно українська історія, виконана з любов’ю до рідної країни й культури.

Прочитати повністю можна за посиланням.

Сома – Культфиз Просвет

Декілька років тому СНД прокотилася хвиля популярності пост-панк гуртів. На авансцену жанру вийшли «Буерак», Ploho, «Утро», «Сруб». Усі вони так чи інакше лоуфайні, але кожна з них брала слухачів своєю фішкою. Хтось — іронічний та вривний, хтось — суровий і похмурий, у когось це поєднується. І, можливо, на хвилі популярності цієї музики «Культфриз Просвет» міг би зайняти свою нішу серед них. Але зараз нам доводиться розглядати цей реліз безвідносно до трендів. І, на жаль, він не дотягує до високого балу через пласкі аранжування та в цілому не цікаві партії кожного з інструментів окремо, включно із вокалом. Про цінність текстів можна сперечатися, але це вже не так важливо. Звичайно, є атмосфера, але її замало. Ця музика не викликає відрази, але й бажання переслухати альбом — також.

Оцінка: C+

YANA BLINDER – IN THE DARK

Хтось знає Yana Blinder завдяки участі у вокальному конкурсі «Голос країни». Порівняно з випускниками «X-Фактору» артисти шоу на «1+1» не вмирають після телеефірів (звичайно, якщо в них є велике бажання залишитися в бізнесі, — Constantine, Yuko, daKooka тощо). Так-от, у Yana Blinder були релізи до проекту, такі ж міні-альбоми з тематикою та ключовими піснями. В In The Dark артистка йде в чорно-білу естетику загострення (читайте — згладжування) до типових поп-кліше. У попередніх роботах Яни було значно більше експериментів із будь-чим. Цей же EP вилизаний до блиску та нагадує електронну версію Within Temptation — з таким же прекрасним вокалом, тільки в переосмисленні синти-попу та нью-вейву. Хуки, бек-вокали, будь-який елемент цього конструктора ми вже чули раніше. Як і більшість «життєствердної» лірики — з акцентом, до того ж. Тільки трек Remind Me подекуди має хоч якийсь авторський почерк. На жаль, цього дуже мало, щоб виокремити Yana Blinder навіть серед когорти схожих поп-виконавців.

Оцінка: C+

Плесо – Грози

Абсолютно недооцінений й одночасно один із найкращих українськомовних інді-рок колективів. У «Грозах» усе на своєму місці — немає зайвого, електронний звук тут по-справжньому добре поєднується з гітарами, нічого не заважає сприймати музику. Але в той же час важко розгледіти в цьому альбомі справжні хіти (хоч і альбом складений із окремо випущених синглів), що дозволять «Плесу» вийти на новий рівень розвитку — отримати увагу масової аудиторії, перепости, ротації на радіо.

Обійдімося без зайвих коментарів — краще вмикайте цей міні-альбом та слухайте.

Оцінка: B+

Uvarious Artists Vol​.​6

Ми досі не оглядали збірники. І не станемо цього робити навіть тут. Скажемо тільки, що в Ultra Vague хороший смак на вибір треків чіл-аут плейлистів. Тут багато незнайомців, але є декілька артистів, відомих українській публіці: Mamanet, Sophie Villy, SUOK, DZO’B тощо. Вітаємо вітчизняний лейбл із шостим збірником до свого шестиліття, а Uvarious Artists Vol.6 можна сміливо ставити замість Дрейкового More Life на вечірці з друзями — цей хоча б не претендує на статус альбому.

Оцінка: яка оцінка?

nousinthis – Piano Session

Легко слухати фортепіанні альбоми на чотири гармонії в нью-ейджі чи неокласиці. Набагато важче їх оцінювати. І для цього є тільки дві взаємозв’язаних критерії — продакшн та атмосфера. У київських пост-рокерів «сіґурросівського розливу» nousinthis вийшло як і з першим, так і з другим (зі стуком пальців об клавіші, гітарним тремоло та манерним вокалом). Так чи інакше реліз заслуговує окремої уваги — за відсутності локальної неокласичної школи (де в загальній кількості тільки, даруйте, Єгор Грушин, робить свою справу цілком цілеспрямовано), nousinthis вписуються у світовий контекст. Але зрозуміло, що експеримент цілком одиничний та доволі спонтанний — студія ШООМ стала його агрегатором. Власне, це й подарувало нам прекрасний меланхолійний альбом, який за вищезгаданими критеріями дуже навіть пристойний.

Оцінка: B

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.