Альбоми

Навігатор: 14 українських альбомів листопада

Все, про що ми писали в листі Святому Миколі, здійснилося. Листопад приніс купу потрясних альбомів і міні-альбомів, серед яких майже нема пересічних. А це означає, що тексту і музики у цьому огляді буде багато.

У цьому оляді ми розповідаємо, чому Плутон — це не планета, хто пожирає металеві українські гурти, завдяки кому лейбл Masterskaya перетворюється на Apple, чому розвалилися The Dillinger Escape Plan та чи зникне вже нарешті Настя.

Зе Джозерс — Спор

Зе Джозерс Спор

Колись вони називали себе The Jossers і грали сповнений юнацької чарівності панк. Потім вони переключилися на галюциногенну та психоделічну музику, ніби зіграну університетськими гіками та ботанами. І ось гурт вирішив радикально змінити своє життя,  змінив назву на таємниче «Зе Джозерс» і випустив, певно, один з найкращих міні-альбомів року — «Спор».

Банда прокачала скіл у мелодійності й аранжуваннях. На відміну від попередніх релізів, музика гурту стала попсовішою, а емоція — зрозумілішою, з ухилом до Radiohead часів альбому Hail To The Thief, проте ця попсовість і легкість іде лише на користь «дітям провінції». Перший же трек «Давай еще раз» може претендувати на найкращу пісню 2017 року в яких-небудь інді-чартах, якби вони в нас існували. Гіпермелодійність — це основа «Спору» і його божество.

Кожна композиція міні-альбому є молитвою до гіпермелодійності, і вона відповідає на заклик. Ця мінорна та натхненна солодкість пісень після великої кількості прослуховувань починає бісити своєю вилизаністю. На даному етапі своєї творчості «Зе Джозерс» інтригують і зваблюють, залишаючи присмак незавершеності і бажання почути більше, подивитись, як буде розкриватися потенціал. Це і є одна з головних нагород для музиканта — коли його пісень надто мало для слухача.

Оцінка: А

Брудні — Чому Брудні

Брудні — Чому Брудні

Вони випустили свій перший EP водночас з кліпом на пісню «Чому брудні», і поза звуками перевантаженого басу, міцних барабанів та істеричного вокалу а-ля Курт Кобейн чутно той самий легендарний гурт Nirvana часів першого альбому Bleach. Це чутно в саунді, у гармоніях, у манері співу, хоча всі пісні й зіграні лише двома інструментами.

Проте «Брудні» притягують, скоріше, не музикою, а своїм ставленням до навколишнього світу — по-справжньому панківським, не ліцемірним, прямим, як стовбур дерева. І це ставлення (з урахуванням того, що гурт стрімко вривається у сучукрмуз-тусовочку) лише робить хлопчика-басиста та дівчинку-барабанщицю справжніми — такими собі enfants terribles української музичної сучасності. Є гурти, які намагаються зробити музичну революцію. Є такі, які хочуть, щоб їм несли гроші гарненькі дівчатка. Є гурти, які вважають, що вони — справжні рок-стари і всі навколо повинні на них молитися. І є «Брудні», які будуть існувати попри все, що про них скажуть та напишуть, і будуть гнути свою лінію поза цією грою у «відродження української музики», бо, здається, вони не можуть по-іншому.

Оцінка: С+

Velikhan — Oh Lord!

Velikhan — Oh Lord!

Супергурт — це там, де грають виключно досвідчені та більш-менш відомі музиканти. В Україні супергуртами можна безперечно назвати «Вагоновожатих», Muzz та нещодавно відкритих Музмапою Well Healed. Тепер до цього списку можна віднести і Velikhan — гурт, який об’єднує музикантів з таких колективів, як Megamass, TOL та Psionic Arc. Новоутворення виявилося по-справжньому велетенським — і музично теж, адже такий збалансований по важкості, складності й мелодійності метал потрібно ще пошукати.

Всі чотири треки, з яких складається EP Oh Lord!, є святом для прискіпливих гурманів. Тут є і складні ритми, і мелодії, що запам’ятовуються, і скажена енергія, від якої з перших нот хочеться слемитись на своєму дивані разом з ноутбуком, і радикально потужний вокал. У підсумку Velikhan не тільки обгризає кістки більшості українських chaotic/mathcore гуртів, але й підбирається до західних артистів. Ненажерлива істота, не дивно, що The Dillinger Escape Plan оголосили про свій розпад — вони відчували свою загибель.

Оцінка: А

On The Wane - Schism

On The Wane — Schism

Оцінка Muzmapa: A

Schism — це атмосферно цілісна, грамотна та виважена робота, яка демонструє динаміку On The Wane, бажання скинути з себе ярлик клонів Sonic Youth і вийти за рамки тегу noise-rock. Можна сказати, що їм це вдалося. On The Wane закидають у міксер різні стилі, перемішують їх на повній швидкості та видають потужний реліз, який припаде до смаку і поцінувачам нойз-року, і шанувальникам Лани дель Рей.

Прочитати повністю можна за посиланням.

Robots Don’t Cry — Pluto is not a Planet

Robots Don’t Cry — Pluto is not a Planet

Трішки культовий, але недостатньо, гурт Robots Don’t Cry повернувся з трьома піснями, які увійшли до міні-альбому Pluto is not a Planet. Музиканти сумують за 2007 і грають справжній стадіонний РРРОК, з усіма плюсами та мінусами цього явища. Плюси — у вірності традиціям РРРОКУ в найзвичнішому розумінні цього терміна. Це жирнючі рифи, які одразу нагадують і Джимі Гендрикса, і Led Zeppelin, і Deep Purple, і ще цілу купу класичнх РРРОК-гуртів.

У першому ж треку Not A Judge риф нагадує Rat Bat Blue від Deep Purple, а тембр та манера співу — Гі Піччіотто з Fugazi. Проте, на наступних двох Гі поступається місцем якомусь іншому відомому вокалісту.

Взагалі, весь міні-альбом — це саме той випадок, коли до музики можна застосувати термін «якісно». Це така мужицька музика з яйцями, без конфлікту та глибини, мета якої — примусити слухача відриватись на РРРОК-концерті, скакати, пітніти та складати пальці у «козу». Можна не слухати цей альбом, адже ви на 200% відсотків чули ці пісні 5-10-20-30 років тому, а можна послухати і сказати собі: «РРРОК ЖИВИЙ».

Оцінка: С

Asthme — Asthme

Asthme — Asthme

Дуже потужний дебютний реліз від студійного проекту Юрія Дубровського з гурту Octopus Kraft та Сергія Нестеренко, гітариста «АННА», Latur. Атмосферний, агресивний, мелодійний і красивий doom/пост-метал з чоловічим та жіночим вокалом, який інколи нагадує про славетний шведський гурт Cult of Luna. Ембіентні елементи, яскраві мелодії, міцні гитарні рифи, скажений — у гарному сенсі — гроул, загальна холодна та містична атмосфера, агресивність, яка чергується з ліричністю — чого ще бажає ваша пост-металева душа?

Цей реліз буде цікавий любителям Isis, Cult of Luna, Rosetta, Baroness, а також тим, хто жаліється на відсутність адекватного пост-металу в Україні. Ну і не треба забувати, що будь-яка музика відкриває нові світи, і задача слухача — вирішити, чи збігається цей світ з його власними баченнями та смаками, щоб підтримати музиканта чи відштовхнути його.

Оцінка: B+

Stepan i Meduza — Прощение

Stepan i Meduza — Прощение

Колись Дмитро Машкін грав дуже драйвовий пост-панк у київському гурті Seahorse. Усіх чотирьох учасників поєднувала любов до звуків та естетики 80-х років. Проте, якщо у Seahorse і була така естетика, то вона відчувалася десь на 18%. Дмитро Машкін співав як Іен Кертіс з гурту Joy Division, рухався на сцені як Іен Кертіс, тільки виглядав не як Кертіс, і музика Seahorse не була схожою на Joy Division. А потім гурт несподівано розпався, залишивши один дуже гарний EP, і Дмитро Машкін потім сплив у Stepan i Meduza. І саме тут любов до 80-х років вже стали чутні на всі 100%, а у новому альбомі «Прощение» — на всі 200%.

Тут можна почути Wham! (гурт, в якому співав покійний Джордж Майкл — прим. ред.), які підсіли на героїн, ранніх Depeche Mode у стані реабілітації, Duran Duran з синдромом відміни та Japan на стимуляторах. А якщо без жартів, то це дуже романтичний, наївний і водночас похмурий альбом про юнака, який подорожує крізь самотню ніч у пошуках співбесідника, якого він ніколи не знайде. Stepan i Meduza міцно тримають атмосферу, дух і традицію 80-х у своїх руках і роблять це впевнено та мелодійно.

Оцінка: B

The Cancel Band — Case

The Cancel Band — Case

Інструментальний джаз-хоп самотньо-нуарного, а місцями — світлого та затишного нічного міста. Альбом розповідає історію приватного детектива Крістофера Орфеуса, який, не зважаючи на свій меланхолійний пошук, відчуває усі кольори нічного життя в небезпечному мегаполісі.

Цікаво, що ця небезпека завдяки музиці здобуває дещо карикатурний, навіть мультяшний у гарному сенсі відтінок. Case — це затишний куточок роздумів у найкращих традиціях лейбла Ninja Tune та гуртів Bonobo і Jaga Jazzist. Цей альбом краще за все слухати ввечері, у приглушеному світлі, після важкого дня, сидячи в кріслі та попиваючи алкоголь. І хоча так можна сказати про більшість альбомів жанру, в якому працюють The Cancel Band, це не применшує кайфовість Case з усіма бітами, саксофоном, грувовим басом та настроєм.

Оцінка: B

Komitet — KORDON

Komitet — KORDON

Весь альбом KORDON — це психопатична танцювальна музика занедбаних заводських цехів, бомбосховищ і серйозних андерграундних вечірок. Вона напружує не стільки м’язи, скільки заохочує мозок до розгадки того, що ховається за усіма вібраціями та звуками проекту Георгія Бабанського — Komitet.

Клаустрофобія та прихована агресія, хочеться вдихнути свіжого повітря, однак протягом всього альбому Komitet не дає такої можливості, все далі й усе глибше занурюючи у відчайдушний індустріальний транс. Так, це не техно, під яке можна забутися і потанцювати на якомусь попсовому опен-ейрі з келихом солодкого коктейлю. Кожен трек — мов маска, під якою ховається справжня думка співрозмовника про вас і світ, думка незручна і, можливо, образлива та імпульсивна. Проте від цієї жорсткої гри у схованки на межі мазохізму виникає неймовірне задоволення. Міцний, незручний, замкнутий на собі реліз для поцінувачів агресивного техно.

Оцінка: B+

Dakooka — ГОРДО

Dakooka — ГОРДО

DaKooka випустили найепічніший міні-альбом року. Трагічний пафос сочиться у кожній ноті, у кожному переході, у кожному звуці, а в уяві з’являються кадри з різних масштабних фільмів про війну добра зі злом, про загибель могутніх імперій і протистояння великих армій. Небо палає, земля тріщить під ногами, навколо кров друзів і ворогів, дзвенять леза мечів, гармати і танки випльовують снаряди, королі героїчно ведуть воїнів у битву.

Саме це і говорить музика альбому, а DaKooka співає про любов та гордість. Мабуть, ніхто не виводив почуття з кулуарів душі на такий всесвітній рівень. А DaKooka вивела. «Зоряні війни» та «Володар кілець» самі видаляються з торент-трекерів та DVD-дисків, щоб їх не з’їли.

Хтось може подумати, що це погано чи смішно, однак ні. Міні-альбом одразу б’є по вухах максимально гострими, відчайдушними почуттями, які поглинають навколо все і не залишають нічого, крім музики і почуттів DaKooka. Якби всесвіт був живою істотою і впав би у депресію, він би слухав цей міні-альбом, тому що людина здається занадто маленькою для цього EP. Чудовий реліз, який хочеться дослухати з початку і до кінця, проте сенс пісень не завжди збігається з потужною музикою, викликаючи дисонанс між великою міццю космосу і занадто маленькими переживаннями.

Оцінка: A-

Обійми дощу - Сон

Обійми Дощу — Сон

Оцінка Muzmapa: A-

Альбом «Сон» — це дуже потужна і дуже важка для сприйняття робота, чітко вивірена, правильна, надзвичайно красива і поетична. Проте музика гурту стає заручником свого масштабу, адже майже півтори години академічного прогресивного року може витримати не кожна людина.

Прочитати повністю можна за посиланням.

Layah — Вне Времени

Layah — Вне Времени

Яна Швець, більш відома як Єва Бушміна, вже багато років намагається перевернути світ шоу-бізнеса, проте їй це важко дається. Вона попрацювала бек-вокалісткою в гурті «Авіатор», півроку поспівала пісні під псевдонімом Lucky, була ведучою на каналі М1, брала участь у проекті «Фабрика зірок» і нарешті дісталася зірок — найстарішого секс-гуртка України «ВІА ГРА». Проте і там вона довго не протрималася.

І ось Єва знову змінює ім’я на таємниче LAYAH і випускає міні-альбом з шести треків. Відсторонений на другий план холодний голос, електронщина зі складними ритмами. Трек «НЕО», незважаючи на виразні баси — це Іван Дорн чи Constantine, навіть манера співу така сама. Наступний трек «Стая» — та ж сама історія. І так далі, до кінця альбому — схожі гармонії, акценти, саунд.

Проект LAYAH — це однакові спроби наздогнати той самий потяг, який від Єви завжди тікав. Проте треба віддати співачці належне, адже її невгамовність та бажання творити викликає тільки повагу.

Оцінка: С+

Настя Зникає — Облич Безліч

«Настя Зникає» — «Облич Безліч»

«НастяЗникає» випустили перший у своїй незникаючій кар’єрі лонгплей з басом, фортепіано, барабанами, ну і, звісно, самою Настею. Це дуже камерна музика з чарівним вокалом, затишний соул-джаз: простенький, теплий та спокійний. На альбомі немає пісень, які б чимось виділялися серед самих себе або запам’ятовувалися — вони усі (крім двох — «Ще ніколи» та «Скафандр і метелик») з однаковим світлим і трохи сумним настроєм.

Ця музика ідеально підходить для невеликих пабів із малою кількістю людей, для інтимного спілкування з близькими або для концентрації на якійсь роботі. Так, це означає, що альбом — фоновий, проте це не погано. «Облич безліч» — це такий собі хранитель домашнього вогнища, від якого не хочеться відходити і вечір з яким розтягнути би в часі, але не більше.

Оцінка: B

Yuko — Ditch

Yuko — Ditch

Електронний дует YUKO випустили перший повноформатний альбом Ditch, який має усі шанси стати флагманом лейбла Masterskaya. Це танцювальна і чуттєва музика, з чудовим балансом між мелодійністю та дуже обережними елементами напруги. Ditch — це музика, яку можна слухати окремо від танцмайданчика завдяки цілісній емоції кожного з треків.

Проте протягом прослуховування альбому інколи складається враження, що музиканти повторюють самих себе. Так, пісня «Мак» виявляється немов уповільненою версією пісні «Люлі-Люлі», а самі «люлі» знову звучать у пісні «Кін». Ну, а пісня «Маша» — це майже калька зі знаменитого хіта покійного Роберта Майлза Children. Можливо, причина у намаганні зробити прості та водночас запам’ятовувані мелодії. Але, незважаючи на певну одноманітність, альбом хочеться переслуховувати раз за разом, і можливо, що Ditch тільки посилить тенденцію до міксування етніки з електронною музикою.

Оцінка: A

Ілюстрації взяті з офіційних сторінок артистів у соцмережах

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.