Гурти

Навігатор: українські альбоми жовтня 2016

До кінця року залишилося два місяці, а осінь — саме час збирати врожай, пакувати валізи і давати концерти-презентації своїх свіжих альбомів. У навігаторі знову десять українських релізів — ті, що лежали на поверхні, і ті, які довелося трохи пошукати. Лоуфайна «Луна», столичний bedroom-pop Hindu, «развлечения» та справжня любов — у жовтневому «Навігаторі» від Muzmapa.

Blooms Corda — GIGOTOSIA

Назва платівки — це абревіатура: the Grass Is Greener On The Other Side. Але вмикаєш перший трек «куди все пішло» — і враження, що найзеленіша трава не десь там, а в тебе за вікном. І дарма, що вона присипана жовтим листям. В цьому альбомі є все, за що український слухач міг полюбити Blooms Corda ще торік, —, яскравий вокал, абстрактні тексти, атмосфера затишку та, звичайно гармонійні джазові та фанкові аранжування. Але тепер подекуди з електронними вкрапленнями.

Поп-музикою творчість Даниїла Галика можна назвати лише умовно — це досі пісні «не для всіх». Проте саме на цю музику варто звернути увагу всім, хто цікавиться новою українською культурою. Хоча б для того, щоб розуміти, що це за «блумкорди», новий альбом яких обговорюють за сусіднім столиком у «Хвильовому».

Оцінка: A


 

Hindu — Spark

Попереджаємо, що під час прослуховування платівки Spark колір ваших шпалер може набути блідо-рожевого відтінку, а кімната — підсвітитися гірляндами. Фотографії над ліжком, зроблені на Polaroid, нагадають про щось хороше, а ви тим часом вже будете доробляти свій пост на tumblr.

Тим часом альбом, власноруч створений співачкою Танею Янковською (ех. Preslee та Devil Race), вже був виданий та зіграний десь у Лондоні. Синтезаторний та трохи «солодкувато-дівчачий» bedroom-pop неодмінно ще довго матиме успіх у покоління 00х. Головне — правильно його подати.

Оцінка: B


 

Луна — Грустный дэнс(EP)

Творчість Христини Бардаш — це поєднання непоєднуваного. Примітивні та одночасно незрозумілі до безглуздя тексти, DIY-естетика та успіх у «дуже масового» слухача. У таких проектах зникає межа між іронічним та серйозним сприйняттям музики, і це по-своєму круто.
Беззаперечно, Христина — одна з найуспішніших дебютанток в російськомовній музиці та просто чарівна дівчина. Але одне зрозуміло точно: коли такі музичні феномени притримуються свого амплуа занадто довго, вони починають тьмяніти. А «Грустный дэнс» якраз і натякає на такий сценарій.

Оцінка: C+


 

Dvoe — Suite(EP)

Якщо ви вже увімкнули міні-альбом цих двох, то слухаєте хорошу українську електронну поп-музику. Із хорошим продакшном, без вульгарного слов’янського акценту та жонглювання набридливими кліше. Музику, що однаково добре сприймається як при тісному контакті з нею, так і коли вона супроводжує вас «на задньому плані».

Не вистачило дещиці — справжнього радіохіта. Такого, скажімо, як Before The Morning Light. Але чи взагалі ставили музиканти створення такого за мету?

Оцінка: A-


 

Фіолет — True Love (EP)

Коли мова прес-релізів говорить про «важкий саунд» та «експерименти з електронікою», а тим паче коли це стосується типової української альт-рокової сцени, стає зрозуміло, що з губки води уже не витиснути, а в руки потрапляє хіба крицевий шкребок. Тепер-уже-не учасники проекту X-Фактор, лучани з «Фіолет» випускають ЕР на вісім пісень, половина з яких — старих у новому, напівелектронному форматі. Це стандартизовані, комедійно-агресивні та красиво запаковані поп-композиції, які можна без зайвих вагань сплутати з треками інших гуртів (Антитіла, O’Torvald, u name it). Тому підозрюємо, що ці пісні дуже скоро опиняться в точці, коли всі гурти звучатимуть однаково (якщо не перестануть скребти мізки слухачів відверто синтетичним доробком).

Оцінка: DUD


 

Гараж Ньютона — Перерождение (EP)

«Завали е*ало. Спасибо». Ньютон продав гараж і розміняв брудний саунд на вилизаний пост-грандж. Короткий реліз має багато відтінків західних інфлуенсів 90-х років, гармонії тих часів диктують композиційні варіанти, які деколи виходять за рамки очікуваного, проте зовсім не дивують. Після прослуховування автоматично вмикається кнопка ностальгії, та, окрім ревайвлу, емоційного та музичного, у EP «Перерождение» шукати чогось іншого не варто.

Оцінка: C+


 

Del Cano — Recuerdo (EP)

Del Cano продовжує гратись із тематикою, яка цього року почалась із грецької античності повноформатним альбомом PAFOS (2016), а влилась у EP Recuerdo, що з іспанської перекладається як «пам’ять».

Не обійшлося без атрибуту концептуальної витримки, притаманного диванним проектам, поціновувачі монолітних релізів оцінять field recordings, інтерлюдії, etc.

Подекуди злий електронний саунд, низка звукових фішок та багато інших приємних вухам дрібниць — гаразд, однак, пост-рокові гітарні заготовки, які складають основу, грають хіба атмосферну роль та не викликають широкої динаміки емоцій.

Оцінка: B


Les Gendarmes — Yellow

Під час прослуховування альбому київського тріо Les Gendarmes може з’явитися відчуття, що ви це вже десь чули. Українські Kaiser Chiefs? Klaxons? Franz Ferdinand? Чи всі одночасно?

Можливо, «жовта» платівка таки варта уваги шанувальників британського року. Проте якщо брати до уваги бурхливий розвиток альтернативної музики у світі, зокрема і там, звідки стиль Les Gendarmes родом, доводиться констатувати, що столичним Жандармам необхідно добряче попрацювати над формою, щоб хоч якось виокремитися серед інших.

Оцінка: C-


The Heavy Crawls — The Heavy Crawls

Королі неймінгу пісень The Heavy Crawls, нащадки The Crawls, а фактично той же хард-роковий проект Макса Товстого, випускають однойменний LP. Із великою вірою в американську музику 60–70-х років вони записують (сюрприз) рифовий альбом, від якого віє нарцисизмом, довершеною красою та видрюченим, подекуди аж занадто полярно, хай-лоу-фай звуком. Гармонії, ритми, композиція, тематика, лірика, вищезгаданий неймінг — атрибутивний до мозку кісток, The Heavy Crawls — збірний образ, а не оригінальне бачення. Проте навіть із таким стартом альбом, хоч і разом з іншими, схожими, дуже добре передає той образ, який створив навколо себе, — як музикою, так і візуальним втіленням.

Оцінка: C+


Валентин Стрыкало — Развлечение

Є величезна спокуса прийняти «Развлечение» як належне, як довгоочікуваний реліз «гурту моєї молодості», до якого не варто пред’являти претензій, щоб уникнути зайвої агресії у свій бік. Однак раціо говорить, ба навіть кричить про те, наскільки слабкий і бульбашковий цей альбом. Це не композиторське дорослішання Юри Каплана, якого можна було очікувати через тривалу паузу та зміну складу, це не рух в іншому напрямку, це — нічого. На хвилі захвату від Tame Impala у 2015 році вийшла «Решится само собой», від якої залишилися двозначні враження, а тепер вона здається найсильнішою композицією в альбомі, хоча атрибути шкільних аранжувань, гармоній та вкрапленої неопсиходелії, притаманні всьому LP, присутні й тут. Між «переформатовуватись» і «непереформатовуватись» обрали середній варіант, який вийшов таким же сірим, як обкладинка альбому. Таким «Развлечением» у 2016 році не здивуєш, а скоріше засмутиш та змусиш забутись.

Оцінка: DUD

Ілюстрації обкладинок – зі сторінок музикантів у соцмережах

  • 132
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.