Симбіоз рок-балад та електронних денс-треків подарували нам українські виконавці цього разу. Хто справді заслуговує схвалення та прослухування на повторі (або ж ні), коментують Дмитро Кумар (гурти 1914, «Тостер») та Маргарита Кулічова (проект Grisly Faye).
СИНГЛ: ONUKA — GUNS DON’T SHOOT
Антивоєнний маніфест. Заклик до милосердя, спрямований у вічність. Keep calm and wait for MOZAЇKA.
Цілком годний трек для забугорних радіостанцій. Не думаю, що в нас він знайде великий відгук, бо не розрахований на пересічного українського споживача. І, мабуть, це добре. Текст непоганий, хоч музично дещо одноманітний, і чомусь виникають асоціації з Дорном, але це стилістично виправдано і є вже впізнавані фішки Onuka. Якісний поп-продукт із сенсовим наповненням. Що для України дуже нечаста річ.
Конкретно цей шматочок торту не для мене. Але, думаю, в лайвах чудово розхитує натовп. Цікаво почути решту солодощів з MOZAЇKA.
СИНГЛ: Біла Вежа — Vidбитки
Чергова романтична рок-балада, яка мало чим відрізняється від попередніх робіт гурту.
Дмитро Кумар: Хвилині на другій почало нудити. Шаблонний, форматний, «канонічний» український рок в його недомейнстрімовому та конформіському форматі — черговий гурт з серії «хочемо бути як ОЄ, але х*й там». Із черговим генератором текстів, який однаково вдало генерує лірику для гуртів типу «Антитіла», «Мері», «Опіум» тощо. Ні про шо.
Маргарита Кулічова: Не треба лишати на мені жодних ваших відбитків «альтернативного романтичного року», будь ласка. Намагаюся не візуалізувати текст, бо назва шепоче щось про відбивну.
СИНГЛ: COMPLETE! — No Way To Run
Трек для бунтарських вечірок та молодих революціонерів.
Дмитро Кумар: Початок дуже втішив: о, панк. Трек хороший, але «без зубів», він не кусає. Можливо, у форматі альбому буде хорошим наповненням, але сам по собі трек — не хіт, після якого хочеться ламати систему. І не сподобалося зведення. Але в українських панк-реаліях топити за зведення — це вже остання справа. Особисто мені тут не вистачило напору і злості, бо якщо немає куди бігти — треба розвернутись і давати здачі, а для цього потрібна злість. А, ну і сінгалонги хороші, думаю, хлопці ще себе дуже круто покажуть.
Маргарита Кулічова: Загнали ви мене, хлопці. Навіть абстрагувавшись від стилістики, не знайшла в цій пісні нічого цікавого. Решту пісень теж не знайшла, дуже важко ідентифікувати в мережі.
СИНГЛ: Denys Weber — The Colours Of The Fall
Атмосфера старого американського вестерну від українського виробника.
Дмитро Кумар: Переслухав трек, напевно, разів з 10, і поліз гуглити виконавця. Крута americana вкупі з alt.country. Викликає стійкі асоціації з The Coffinshakers, Hank Ray, Brother Dege — і це круто. Мені, правда, не вистачає глибини в голосі, але я думаю, що все буде. Однозначно крутий трек, і якщо альбом буде увесь такий — це буде, як казав Азіров, — «бімба».
Маргарита Кулічова: На Soundcloud зазначено, що Denys Weber вийшов з морської піни. Потім щось відбувалося, аж раптом він зустрів віскі. Односолодове чудовисько вселилося у бога любові та краси і з того часу промовляє до нас його устами. Надмірне вживання алкоголю шкодить вашій божественності.
СИНГЛ: Vinok — Soul of a Soldier
Пісня-присвята тим, хто жертвує для інших, але часто лишається забутим і непомітним.
Дмитро Кумар: Думав, прочитавши назву, що зараз буде чергова Федишин-style. А виявився непоганий female-fronted інді-рок, навіть десь так бекграундом по мозку проповзають аналогії з Angus & Julia Stone та Flora Cash. Думаю, в гурту буде нормальна така аудиторія, в нас жіноча якісна індюшатінка поки в стані лосів — у червоній книзі.
Маргарита Кулічова: Дуже знайомий голос і вимова привели мене на vinoktheband.com, а там стоять Sphingidae. Як раніше, так і зараз, мені бракує ключів для насолоди їхньою музикою.
СИНГЛ: ALEKSEEV — Навсегда
У новій пісні співак поділився особистим та зізнався у коханні своїй обранниці. Чергова романтична балада.
Дмитро Кумар: Оце зараз що було? Якийсь позашлюбний проект Кіркорова та Меладзе без контрацептивів? На ютубі під треком висить анонс: «Большой сольный концерт “Пьяное Солнце”, 10.11, “Известия Холл”, Москва». От і слава яйцям, нехай там і залишається. Убоге ниття для тих, хто вже кінчив від Стаса Міхайлова, але ще би трошки передьорнув перед сном на щось таке не менш противне та вбоге. На йух таких «виконавців».
Маргарита Кулічова: Я вважала себе загартованою, але коли ALEKSEEV промовляє: «Я с тобой навсегда», стає моторошно. Мене відштовхує буквально все — від тексту до аранжування. Відчуття, що кожного року на цю музику кладуть нові слова, міняють виконавця і видають як нову пісню.
СИНГЛ: Junket — Back To The Roots
Симбіоз електронного звучання і живих інструментів від учасників Atomic Simao.
Дмитро Кумар: Спочатку грало фоном. Як фон, було круто. Потім сів вслухатися — хмм, теж круто. Поставив на репіт і побігав під них в новий Wolfenstein — хммм, а круто :) Місцями нагадало (най простять мене музиканти) Amon Tobin, мабуть, через саксофон. Але загалом музло цілком формату ninja tune, і я не здивуюсь, якщо з часом пацани там і опиняться.
Маргарита Кулічова: Усе начебто ок, але на 5-ій хвилині я вже зовсім стомилась. Ситуацію пояснив опис: «Junket is an electronic project that was formed spontaneously (…) they do not play pre-prepared compositions, and everything is created in online mode, without editing capabilities». Отже, спостерігати за цим, напевно, цікавіше.
СИНГЛ: Степан и Медуза — Спутница
Така прекрасна, але така недосяжна. Романтична історія у стилі new wave, synth pop.
Дмитро Кумар: Дисонанс. Прочитав назву і думав зараз буде щось на кшталт Дзідзя. З перших нот подумав, що якийсь retro synth. А далі пішла недоТехнологія. Але загалом гурт зацікавив, і я поліз слухати усі їх викладені треки. І знову дисонанс. Не можу сказати, що порожняк, але і не чіпляє. Чогось бракує для хітовості. Але однозначно альбом гурту послухаю.
Маргарита Кулічова: Ну так на що ж ти там так чекаєш? Це взагалі не моя хімія, ні звучання, ні текст. Може, їм зробити feat з ALEKSEEV? «Спутница навсегда»? Оце вже цікаво.
СИНГЛ: YUKO — Liuli Liuli
Нова версія всім відомої колискової. Ця колискова створена не для сну, а для того, щоб забути про сон і віддатися музиці.
Дмитро Кумар: Абсолютно прохідний трек. Що по бітам, що по басам, що по наповненню. Етно-мотиви в сучукрмузиці вже настільки набридли, що від чергової (здебільшого недоречної) етно-добавки в музику маленький гуцул в тобі починає сумувати і хотіти вбивати. Цей трек — зовсім мимо і нецікаво, можливо, інші будуть цікавіші.
Маргарита Кулічова: Я закохалася в YUKO очима. Вуха бунтували на черговий переспів «Русалоньки», але здалися під натиском чудової музики. А це чудова колискова.
ВІДЕО: THE HARDKISS — Кораблi
Фронтвумен гурту написала цю пісню ще в п’ятнадцятирічному віці, проте гурт також представив його лише зараз.
Дмитро Кумар: Стовпи української поп-музики (в хорошому значенні цього слова). Кліп крутий, знятий класно, і картинка дуже жирна. А от сам трек — ну якось дуже сумно, бо він більше по формату Таїсії Повалій чи Могилевської як за текстом, так і за подачею. Сподіваюсь, це разовий такий вброс для форматних радіостанцій і електорату, а далі знову буде круто, як в часи Make-up і Tony, Talk.
Маргарита Кулічова: Мені дуже подобається цей багряний, а перший кадр — узагалі невимовної краси. Думаю, це найкраща їхня робота, і динаміка переглядів це підтверджує.
ВІДЕО: RIYA/РІЯ — #ЛовиКайф
Заклик цінувати кожну хвилину життя і ловити кайф. У відео відобразили той самий кайф очима співачки.
Дмитро Кумар: От шось взагалі ні про шо. Музика для дівчат передпубертатного періоду. Щось більше і писати немає про що — ну кліп, ну трек. Ввімкнув, вимкнув. Я люблю якісну поп-музику. Але це не той випадок.
Маргарита Кулічова: Десь на Прикарпатті, на улюбленому телеканалі «Галичина», між передачами «Хвилинка Християнської Етики» та «Служба знайомств для активних пенсіонерів» вмикають цю пісню.
ВІДЕО: DASH — 7Я
У відео не використали нічого екстраординарного, щоб не відволікати від основного посилу пісні.
Дмитро Кумар: Пацани точно в курсі, що вже 2017 рік? :) Здається, для «мазафаки» Україна таки непоганий заповідник. Не вистачає качу в треці, немає посилу та цілісності картинки — якісь хокеїсти, забацане шкільне подвір’я, тіпи в балаклавах і вокаліст кричить: «Я не такий, як ти, це моя сім’я», — потім перепитує: «Хто ти такий?», і заряджає, що хтось там позіхає на його «сімейні цінності».
Ау, а трек про що взагалі? Традиційні сімейні цінності? Текст точно не Фаріон писала? Сімейні цінності і хокеїсти в балаклавах? Кароч, клонована «мазафака» ні про шо родом з 2001 року.
Маргарита Кулічова: Хай собі бавляться. Я не буду засуджувати їхні вільні думки.
ВІДЕО: Наталія Бучинська — Мій Ангел
Прекрасні пейзажі, багато білого кольору та сором’язливий хлопець, який нарешті наважився підійти до дівчини. Міні-фільм про кохання від Наталії Бучинської.
Дмитро Кумар: Матом точно не можна писати рецензії? Точно-точно? Бо якщо можна, в мене вийшла б непогана і розгорнута рецензія.
Це взагалі як сюди потрапило? Це якраз попса в найгіршому значенні цього слова, така собі Федишин-стайл для електорату та генофонду. Музло для маршрутки Рогатин—Тернопіль, з того самого генератора текстів, яким користуються всі виконавці цього формату.
Маргарита Кулічова: Після першого ж «бринь» вимкнувся інтернет, але я вже налаштувалася знайти тут щось хороше. Почитала текст — нема. Послухала пісню — нема. Тоді я звернулася до фахівця. Моя мама все життя слухає «Русское Радио» і може впізнати будь-який кліп з першого кадру. Навіть вона вимкнула його на 40-ій секунді зі словами, які я не не хочу переказувати.
У Наталі Бучинської дуже милий фан-пейдж, де коротко підсумований сенс її пісень:«співає про те, чого не вимовиш словами, про те, як любити і жити, про кохання зітхання, про першу, останню та грішну любов».
ВІДЕО: Hindu — There to Fight
Цікавий трек та кліп, що було відзнято в Японії.
Дмитро Кумар: Увімкнув трек, послухав — і на фоні попереднього одразу згадався анекдот про свиню і Степана, який йде на шашлик — про такі різні долі. Так і тут — ніби обидві з України та грають поп-музику. Але в Бучинської безсмаковий шлак, а тут… Круто, дуже круто, неочікувано для себе реально вкурив фактично з перших секунд. А потім побачив лайв Be Tamed Live… І, по ходу, я закохався :) Особисто для мене відкриття. Ідеально все – відео, монтаж, трек легкий, повітряний, не напряжний і найголовніше — він запам’ятовується. Вона точно-точно з України?
Маргарита Кулічова: Hindu і Grimes точно ходять до однієї церкви з головним представницвом у Шібуї.
ВІДЕО: Peter and the Wolves — Wars and Tears
Музиканти називають своє відео «незвичайним і самостійним об’єктом мистецтва», але кожен повинен побачити у роботі щось своє особисте.
Дмитро Кумар: Хм… а прикольно же ж. Хороша «індюшатинка», цікава. Відео теж круте, задумка сподобалась — дуже просто і водночас живо та чіпляє. Мені чомусь згадався Greg Laswell і Jason Webley. Якісь аналогії такі вилізли, поки слухав і дивився. Однозначно класна команда, сходив би на концерт.
Маргарита Кулічова: Сіточка від проектора на людському тілі ріже мені очі та накликає розпуку. А якщо ставитися до речей простіше — пісня легка і є красиві кадри.
ВІДЕО: Nadine — Everybody Need Somebody
Дебютна робота розповідає про людську потребу в любові, спілкуванні, підтримці. Ніжно і яскраво.
Дмитро Кумар: При всій мої любові до жіночого інді — не зачепило. Хоча гарно, мелодійно, без акценту, як це часто буває в наших, голос гарний, але дуже вторинно. «Еврібаді нідс самбаді» було вже мільйон разів. Але все одно трек хороший і я впевнений, що дівчинка наваяє реальні хіти. Така собі українська Tori Amos. Додав в закладки, як буде альбом — обов’язково послухаю, я люблю Tori Amos.
Маргарита Кулічова: «Хамерман Знищує Віруси» поставили тут перші сцени? Це вони порадили сердешній дівчині не підключати клавішу, поставити її на REC, сісти максимально незручно і вдягнути цю сукню? У самій Nadine є щось приємне, але я досі не розумію, що.
ВІДЕО: Slow Action – Love Shot
Співай, кричи, грай, хапай пляшку міцного, адже як іще боротися з почуттями?
Дмитро Кумар: Перша думка: ух ти, гаражик, ух ти, британський гаражик! :) Як на мене, цей трек не дуже показовий, в таких командах треба бути на лайві, аби оцінити. Бо якщо говорити про запис — мені не вистачає бруду, ламповості, перегрузу, кокаїну та безумства. Сподіваюсь, це все є вживу. Кліп сподобався епізодично — є круті кадри, а є — не приший в туди рукав. Ну, але загалом непогано, хоч і не хітово. В британський downtown з київськими смітниками на фоні слабо віриться.
Маргарита Кулічова: Дуже дивний колаж. Відео знецінило пісню.
ВІДЕО: ARLETT — Спрага чи спека
Біле чи чорне, залежність чи вільне життя? Через призму життя дівчини з великого міста музиканти намагаються розкрити проблему вибору.
Дмитро Кумар: Не сподобалось. Точніше, кліп непоганий, дівчинка в кліпі симпатична, трек зведений і зроблений норм, але вокал і текст тупо ні про що. Набір слів. Ну, але знову ж таки, — це продукт для дівчат вже якраз пубертатного періоду і наших радейок. Така собі музика, аби забивати відсотковість квот на радіостанціях. Але я краще ще раз послухаю Imagine Dragons чи щось в такому ключі, ніж це.
Маргарита Кулічова: Запаморочливо красива героїня, є цікаві рядки, є красиві кадри. Але загравання з естетикою і ковтання аскорбінки перекреслює все.
ВІДЕО: Call me Artur — Все взгляды на мне
«По-багатому»: безліч спецефектів, образів та локацій для візуалізації треку.
Дмитро Кумар: Я чомусь одразу згадав Тимошонку з її «Зубожінням». От десь так воно і з цим треком. Нагадує дешевий французький хіп-хоп: і декораціями, і звучанням, і самим «іспалнітєлєм». Його чомусь тегають, як реп. Але якщо це реп, то я — Александр Македонський. Понти, чужі ролс-ройси в кадрі, бакси, що падають, дорогі готелі і цицькотряс — стандартні атрибути медійного ніщеброда, який дуже хоче багато грошей, женщін, лімузин з шампанським, а по факту — хостел, шаурма і М1.
Маргарита Кулічова: Сидить на коні і каже, що він на коні! Каже, що він на коні, і сидить на коні! Каже: «Все взгляды на мне», і в кадрі лише він! В кадрі лише він і каже, що «все взгляды на мне»!
«Я обещаю быть лучше, только скажи мне, как». Ой, хлопче, давай не будем, а як будем — то давай.
ВІДЕО: RONA — Дом
Назад в 90-ті! Цей кліп створений не вирішити проблеми, а їх показати.
Дмитро Кумар: Ще одна недоТехнологія. Хоча візуалка хороша. А по суті — гарно стилізована попса. Коли побачив вокаліста в плащі і весь гурт, я очікував щось на кшталт Duran Duran, Bauhaus чи Spandau Ballet. Якщо чесно, то за своєю структурою і візуалкою мені трек чомусь нагадав саме Spandau Ballet — To Cut A Long Story Short. Але не склалось.
На жаль, ні н’ю вейву, ні сінтпопу тут нема, а шкода. Бо ніби потенціал є.
Маргарита Кулічова: Я не буду порушувати такий ніжний баланс між музикою, відео, текстом і описом під відео. Тому ось кілька цитат: «[…] снят в лучших традициях […] не оставит равнодушными ценителей эстетики […] начинает уверенно завоевывать слушателя […]», і моя улюблена: «[…] Я случайно передал эту идею, и нам понравилось, как это прозвучало».
ВІДЕО: KIRA MAZUR — Я би
Нескінченні стосунки чоловіка та жінки, втілені за допомогою чотирнадцяти різних образів.
Дмитро Кумар: Кліп крутий, спору нема. А сам трек, текст тощо — стиль Наталки Могилевської та Євгенії Власової. А місцями взагалі, ніби новий сингл «Лісапєдного батальйону». Для цікавості послухав інші треки — в топку. Запороли гарну візуалку радіоквотним наповненням.
Маргарита Кулічова: Це безкінечна пісня. Від MAZUR не втекти. Знайде і закохає до смерті.
ВІДЕО: Grisly Faye — Hi (Ellie’s room sessions)
Відеоробота показує, що, замість надзвичайних витрат та спецефектів, можна зіграти вдома з котиком та отримати схвальні відгуки.
Дмитро Кумар: Тепла лампова female-fronted «індюшатінка», на котру я загалом падкий :)
Але конкретно цей трек не зачепив, у ньому мені чогось бракувало, і, якщо чесно, відео більше дратувало, ніж додавало необхідної атмосфери. Мені дуже так аналогіями пройшло з Agnes Obel, можливо, через піаніно. Але виконавиця цікава, послухав її інші треки, цей, можливо, треба відкласти на інший настрій.
Маргарита Кулічова:
ВІДЕО: Bahroma. Istok Live Sessions
У рамках Istok Live Sessions музиканти виконали відомі хіти: «Камень», «На глубине» та «На Юг».
Дмитро Кумар: Я не буду розводити холівар про українських виконавців, які впевнено і далі співають російською, бо то справа неблагодатна — ще фашистом назвуть. Подивився лайв Bahroma. Вимкнув, посидів, подумав. Ввімкнув лівнік City And Colour — If I Should Go Before You, і покайфував нарешті.
Bahroma могла би бути десь в цьому напрямі, таким собі нашим «атвєтом Чемберлєну», але вони вибрали орієнтуватись не на такі гурти, як City And Colour, а чомусь на російський рок. Про них, як про проект, все сказав Борис Барабанов: «Это должно звучать из каждого русскоязычного утюга». І тут мова не про російськомовність, тут мова, власне, про «утюг».
Маргарита Кулічова: Ну як тебе можна простити? Ти ж обзиваєш мене каменем? Закликаєш вбивати незнайомців? Розповідаєш усім, що на моїй кухні тріснутий посуд прилипає до масних поверхонь? Та ще і сховався за своїми музикантами і так скромно виспівуєш. Ти тільки Джеззі свою любиш.
118