Latest posts by Філ Пухарєв (see all)
- Respublica-дайджест. Квітень - 03/05/2016
- Музика без кордонів. Презентація альбому Tatterium Усеїна Бекірова - 26/04/2016
- Олександра Гайворонська (проект «Як звучить Україна», «Українська Правда»): «Це більше, ніж хіпстерський плейлист» - 19/04/2016
Лесика Драчука мало назвати одним із найцікавіших молодих музикантів Тернопільщини. Los Colorados, Tik Tu, Echo Gardens, OmodaGee, зрештою, сольний проект Omodada — якби музикант мав трудову книжку, записи Лесика у ній можна було б перераховувати довго. Не кажучи вже про те, що останні два роки він працює ще й як звукорежисер власної студії «Шпиталь Рекордс». Спеціально для Muzmapa тернопільський музикант розповів про повернення психоделії, «Колорадосів» і півроку в Берліні, звукозапис у гаражі та багато іншого.
Перший культурний шок у музиці я отримав від барабанів. У 6 років пішов до школи мистецтв, і бачу — вчитель сідає за установку і як починає гамселити! Я не зрозумів, як таке взагалі можливо, але захотів вміти так само. Була жага до музики. До музичної школи не ходив, зате грав багато в компаніях із друзями. Щоправда, останні півтора року більше сиджу за пультом на студії.
Спочатку грав у гурті з однокласниками. Потім був «Флюгер», який переріс у «Папараці», який став «Оранджем» (команда вже розпалася, нині її лідер Андж виступає сам). Потім на якомусь із сейшенів мене, «юнца», помітили Los Colorados і взяли до себе барабанником. Дивний вибір, бо між мною та іншими учасниками команди була різниця приблизно в 10 років. Але якось зійшлися. У «Колорадосах» набув концертного і студійного досвіду, побачив світ — ми півроку жили у Берліні, записували альбом. Досі я в дуже хороших стосунках із хлопцями.
Хочеться грати круто, тому починаєш на когось орієнтуватися. Я зараз не пригадаю всі ці імена, а якщо і пригадаю, то сьогодні ними не пишався б: метал, блек, якісь «непонятні» речі… Колись я фанатів від тернопільських Nameless, «Ті, що падають вгору» — слухав, ходив на концерти. А нині в нас фактично одне коло спілкування.
Як тільки познайомилися з Gee, одразу почали лабати разом. Мали доступ до студії, тому записали альбом, а коли в мене з’явилася своя, зробили ще три українськомовні пісні. Виступити OmodaGee встигли лише двічі — у тернопільській «Козі», для своїх. Після цього я став писати музику сам, а Gee почав приділяти більше часу родині, закрутився з роботою і, зрештою, поки взагалі відійшов від музики. Часом досі джемимо, але жодної пісні більше так і не завершили. Хоча, думаю, вони ще будуть…
«Кімнати» (міні-альбом Omodada, що вийшов торік — Muzmapa) — це такий ревайвл. Нео-психоделія, яка зберегла естетику шістдесятих у нашому тисячолітті. Зрозуміло, що тут виникають асоціації з Tame Impala, Animal Collective. Дещо для натхнення мені підкинули музиканти з Nameless, які роблять підбірки психоделічної музики. Це те, що було для мене на часі, але цим я не обмежуюся. Наступний альбом Omodada може бути на сто відсотків іншим.
У 90-х ми не знали про психоделіку, все це приходить до Тернополя тільки зараз. Такий смак у нашої нинішньої тусовки. Звісно, на це впливає і атмосфера, клуби, в яких ми тусуємося.
У Tik Tu ми граємо майже тим-таки складом, що грали в Echo Gardens, просто кожен змінив інструмент, із яким працює. З Echo Gardens проїздили два роки по Україні, після чого всім нам стало якось нуднувато, і все розповзлося. Вокалістка виїхала за кордон, співати почала Наталка Багрій. Tik Tu запрошували мене на барабани з самого початку, але матеріалу було ще мало і він не дуже лягав на ударні. Наталія і Роман пишуть усю музику самостійно, тут я лише виконавець.
До новини [про те, що пісня Omodada feat. Tik Tu — All My Gods потрапила до двадцятки найкращих треків 2015-го від американського інтернет-видання Stereo Embers Magazine] поставився спокійно. Набагато більше був вражений фідбеком від неї. У будь-якій країні будь-який чувак може щось таке запостити. Мабуть, у нас просто звичка помічати щось тільки після того, як про це хтось згадає за кордоном. «Океан Ельзи» про дует ще не просили, тому якогось конкретного результату з того поки нема. :) Зате, можливо, нас побачать клуби і вийде організувати тур. Зараз хочемо більше концертів (і не лише в Україні), намагаємося рекламувати себе в інтернеті. Із задоволенням виступав би і з власною музикою, але це важко втілити на практиці — там же партії, де по 40 доріжок! Пробував грати самотужки, але виходить все одно не те.
На ударних я себе найбільш спокійно відчуваю, бо найдовше на них граю. Хотів би навчитися грати на трубі. Gee її нещодавно подарував, але я поки засвоїв тільки одну мелодію: на більше не вистачило.
У мене біля дому є великий гараж, який стояв порожній. Сергій, басист «Колорадосів», якось «необачно ляпнув», що було б добре мати там студію (в той час він мене трохи навчив працювати із музичною технікою). Два роки тому розпочали будівництво — власними силами, за мої кошти, без прорабів і працівників. Уяви, як тернопільські музиканти заливають бетон… :)
Те, що «Шпиталь Рекордс» пише музикантів не лише з Тернополя, а й із інших міст (DaKooka — Чернівці; Epolets — Одеса; Semmar — Київ тощо — Muzmapa) — заслуга сарафанного радіо. Знову ж таки, співвідношення ціни та якості. Якщо гурти приїжджають до нас на запис, раджу їм одночасно планувати якийсь виступ у Тернополі. Аби можна було хоч якось відбити кошти на дорогу і запис — і весело, і продуктивно.
Спілкуюся з музикантами зі Львова, Івано-Франківська, Чернівців. І розумію, що тернопільська музична тусовка в порівнянні з ними набагато дружніша. Щось у цій землі є.
Записав Пилип Пухарєв