Iнтерв'ю

On the Wane: Don’t touch me, I’m sick

Київський нойз-рок / ноу-вейв-гурт On the Wane 19 листопада випустив свою другу студійну роботу – Sick EP. Слухачам дали місяць на підготовку, і вже 26 грудня у MK Tykva On the Wane (за підтримки Respect Your Mom) презентували свій міні-альбом. Наступного дня ми поспілкувалися з ними в тихому кафе «Любовь-Морковь». Музиканти говорили, жартували і… малювали.

Про презентацію EP

Даша: Було жарко, пройшло все класно. Найкрутіше те, що люди по-справжньому давали фідбек. Найгірше, коли зал реагує в’яло, найкраще — це так, як було вчора.
Аня: І дуже добре, що це були самі ті, хто прийшов на On The Wane, ну і, звісно, на Respect Your Mom. Не було випадкових людей, які б поводили себе в стилі «о Боже, що тут відбувається».
Женя: Краще грати свої сольні концерти зі знайомими гуртами, схожими за жанром, ніж… Звісно, нам подобається грати на Гогольфесті, але там дуже багато випадкового люду, який не розуміє, що відбувається.

Про аудиторію: хто слухає On the Wane

Даша: Інтроверти.
Аня: Та ні… це, скоріше, люди які насамперед слухають доволі нелегку музику (але не такий собі типовий «хайвейтухел», а шукають якісний матеріал і серед української музики).
Даша: Взагалі ті, хто не лінується шукати нову музику.
Женя: Я б сказав, що це люди, котрі цікавляться альтернативною музикою. Я думаю, що On The Wane слухають люди, схожі на нас — такого ж віку, можливо, трохи молодші, але не більше 20+ років, частіше чоловіки, аніж жінки.

On the Wane, київський гурт, інтерв'ю, українська музика

Про відмінність між Sick і Dry

Аня: Люди, що свого часу заслухали альбом Dry, дуже позитивно сприйняли EP Sick.
Даша: Чекали якогось резонансу, бо люди очікували шугейз, а вийшло взагалі інше.
Женя: Думаю, якась частина людей все-таки трохи розчарувалась в іншому звучанні, але більшість навпаки зраділа. Та й на концертах, ще до виходу EP, ми грали всі ці композиції, слухачі підганяли до запису нових пісень, бо вони класні. Загалом більше відгуків про те, що Sick вийшов цікавішим за Dry.
Даша: Люди просто боялись почути новий Dry.

Про співпрацю зі студією SoundPlant і Олександром Чабаненком

Женя: Записував нас Паша (Сафонов — Muzmapa) зі студії, ну і Саша (Чабаненко — Muzmapa), що зводить наші релізи, був присутній під час записів. Він спеціально приїхав із Севастополя (можливо, скоро переїде до нас), щоб контролювати процес.
Аня: Про студію можна сказати дуже багато хороших речей, що не помістяться у це інтерв’ю — дуже душевна атмосфера, якісний апарат, а Паша — молодець.
Даша: Взагалі це були три особливі дні нашого життя.
Аня: Якщо хтось шукає студію для запису, то хай йде на SoundPlant.
Женя: Така собі реклама (сміється).
Аня: Ну, це такі друзі, яких хочеться рекламувати.

Про Sick EP

Женя: Ми хотіли зробити ще один повноформатник, а потім вирішили, що не варто молодому гуртові чекати ще деякий час, бо про нього просто забудуть (якщо накопичувати, записувати, а потім випускати). До того ж екс-гітарист Саша йшов із гурту, і ми вирішили підвести риску під матеріалом, щоб вже в новому складі накопичувати новий. У серпні Саша ще писався з нами, і ось EP вийшов, як пройдений етап.

Що далі?

Женя: Ще не вирішили, чи буде альбом, чи щось інше. Взагалі EP — дуже цікавий формат, і я для себе зрозумів, що крайні релізи, які мені сподобались, в тому числі від українських музикантів, були міні-альбомами.
Даша: У людей час на концентрацію уваги все зменшується, на жаль.
Женя: Мені здається, що формат звукозапису змінився. Раніше писали великі подвійні альбоми з велетенською концепцією на півтори години звуку, а зараз можна одну думку висловити двадцятихвилинним релізом.
Аня: Темп життя пришвидшується, у соцмережах щосекунди з’являється щось нове, ті ж релізи. У слухача немає часу, щоб зосередитись на одному альбомі, тим більше на подвійному.
Женя: Загалом поки не думаємо про те, що і як будемо записувати, поки поїдемо виступати, а матеріал накопичується, і наступного року вже буде зрозуміло, що з ним робити.

On the Wane, київський гурт, інтерв'ю, українська музика

Про майбутні концерти й «виривання» за кордон

Женя: Гратимемо в Одесі 23 січня у More Music Club, 30 січня у Мінську у барі «ДК», на початку лютого заїдемо до Хмельницького (ми там ще жодного разу не були). Взагалі їхали в Одесу, Дніпропетровськ, а хочеться побувати там, де, ще не були.
Аня: Хочемо потрохи вириватись закордон.
Даша: Поки це важко, так. Поїздка в Білорусію буде нашим першим таким досвідом.
Женя: Подивились, яка у них там сцена — пост-панк і суміжні жанри, до того ж я знав про гурт SUPER BESSE із Мінська. Написали їм, спитали, як, де і з ким виступати…
Даша: Взагалі вони виявились дуже дружелюбними, їм було приємно, що ми хочемо приїхати до Мінська.
Женя: Дали нам контакти клубів, гуртів, з якими можна пересіктись, ось так ми і вийшли на організаторів.

On the Wane, київський гурт, інтерв'ю, українська музика

Про рейтинги

Женя: Це певною мірою можливість для групи засвітитись.
Даша: Наша думка про рейтинг формується залежно від того, наскільки ми довіряємо тому чи іншому виданню. Це стосується суто особистого враження.
Женя: Круто, що вдалось залучити багатьох людей для створення рейтингу того ж Cultprostir. Проте взагалі більшість музики, що там була, мені не подобається (саме як слухачу). Однак добре, що вийшло різносторонньо й об’єктивніше, ніж якби це робила одна людина.
Аня: У рейтинг потрапити — це завжди приємно.
Женя: Хоча для музиканта це не ціль. Просто зайва можливість нагадати про себе.

Про стереотипи

Аня: На нас і досі висить ярлик шугейзу.
Женя: Часто таке трапляється: гурт випускає перший реліз, на нього вішають певний ярлик, і він довго не може його позбутися. Навіть, скажімо, після трьох нових альбомів в інших жанрах. Типовий приклад — Radiohead. Скільки вже було idm, електроніки і чого завгодно ще, їх дуже довго називали бріт-попом.
Даша: Ті, хто зараз перейде по тегу «шугейз» в last.fm на нас, збожеволіють, якщо послухають, що ми зараз граємо.

Як заповнити жанрову нішу

Даша: Поки ми не знайшли якогось механізованого способу, зараз всім цим займаюсь я. ВКонтакті — жахлива соцмережа, але вона дозволяє знаходити людей за смаками. Із Фейсбуком складніше. От я шукаю людей за тегами, за належністю до певних спільнот і пишу. Найскладніше, звісно, це спілкуватися з ними. Перед презентацією EP довго і цілеспрямовано робила це, проте це працює. Хоча такий спосіб залучення аудиторії схожий на тертя палички об паличку, щоб добути вогонь.
Женя: Музика, зрозуміло, дуже нішева, і ми ніколи не будемо популярними серед широких мас, не зберемо великих залів…
Аня: А Sonic Youth збирали, Savages збирають…
Даша: Там трохи інший масштаб.
Ілай: А ви бачили людей, які приходять на них? Зовсім дорослі люди…
Аня: Так є до чого прагнути.
Женя: І все-таки мені здається, що на нас приходять люди, що люблять слухати музику саме нашої ніші. Ми ж не граємо, скажімо, хард-рок, на який можуть прийти різні люди.

On the Wane, київський гурт, інтерв'ю, українська музика

Про гурти, з якими грали, грають і гратимуть

Аня: Як не дивно, у Києві дуже важко знайти, з ким грати. Є, звісно, Esquizet, Respect Your Mom. Коли у нас були більш «солодкі» пісні, ми грали з Hiels, проте зараз уже ні.
Женя: Ми дружимо з багатьма гуртами, але вони зазвичай грають музику інших жанрів. Тому з цим важко, зазвичай нам або просто підказують когось, або організатори самі пропонують гурти, з якими можна зіграти.
Аня: У Дніпропетровську відбулась дуже цікава історія з саппортом. Минулого року, після виступу з Zagreb, нас прихистив у себе наш слухач. Наступного разу, коли ми приїхали грати у Дніпропетровськ у листопаді, гурт цього хлопця розігрівав On the Wane. А ми зовсім не чули ніяких записів, окрім диктофонних, просто довірились. І зовсім не розчарувались.
Женя: У Харкові, наприклад, виступали з Creamwave, у Львові — із Somali Yacht Club, у Дніпропетровську — з гуртом Zagreb, але жанрово з вищесказаними ми схожі тільки суміжно. Дуже сподобалися Hiels, вони нас зачепили своєю чесністю у виконанні пісень. Дуже хотіли б виступити з Mandarinaduck, дуже довго з ними домовляємось, але ніяк не виходить. До речі, крутий EP вийшов у них.

Що у 2016?

Даша: Зараз дуже цікавий період, новим гітаристом став Ілай, і ми всі разом пишемо нову музику. Два треки уже є, захоплива штука, коли в цій хімії між музикантами з’являється новий елемент, взагалі все по-іншому відбувається.
Женя: Цікаво, що буде з нашою музикою далі, куди ми повернемо, в які стилі вдаримось. Хочемо поїхати в Європу, навіть із тієї причини, щоб грати для аудиторії, скажімо, старшої 27 років, яка в Україні сидить вдома і нічим не цікавиться, слухаючи те, що любили в молодості. Не вистачає дорослого слухача, який цікавиться тим, що відбувається з музикою. А там із цим всім усе в порядку. Цікаво побачити таких людей на концертах і в Україні.
Ілай: Та класно все буде. Уявіть, я послухав альбом Dry, познайомився з гуртом, став їхнім фанатом, ходив на концерти, потім вийшов EP Sick, і я став учасником. Уявляєте, що буде далі? У мене мурашки по шкірі. Я відчуваю, що робота буде чудовою і продуктивною. Таке відчуття, ніби ось зараз, в цей момент, щось станеться, і так постійно, кожну мить, яку я проводжу з цими людьми.

Дивіться більше фото та малюнки музикантів у галереї:

On the Wane

Фото — Ксенія Кіт

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.