16 вересня 2014 року Somali Yacht Club випустив свій перший повноформатний альбом під назвою The Sun, який, як кажуть на заході, «received high acclaim» — отримав найвищі відгуки від усіх музичних медіа та блогів, до яких цей реліз потрапив. Це був плавний, м’який та приємний альбом, такий собі ніжний, гіпнотичний і м’який психоделічний стоунер для тих, хто лякається слів «психоделічний», «стоунер» та «рок». І ось після чотирьох років мовчання, львівяни знову починають говорити музикою.

Про хороше

The Sea концептуально пов’язаний із попереднім альбомом і, здається, зроблений за тією ж схемою (хіба що в ньому стало більше тріпових елементів). Гурт зробив своєрідною фішкою неочікувані переходи до інших жанрів — так, у пісні Sightwaster (альбом The Sun) музиканти гармонійно переходять до дабу, а у Blood Leave a Trail (альбом The Sea) віддають належне джазу. Це дуже  несподівано круто б’є по вухах і одразу стає цікаво, що зроблять львівяни на своєму третьому повноформатнику (якщо він буде). Є ще одна цікава річ, а саме шквальний та драйвовий перехід наприкінці пісні Hydrophobia. Ця композиційна будова також була зроблена на треку Up in the Sky, що ще більше ріднить обидва альбоми.

Львівське тріо зросло музично. Музика стала цікавішою і різноманітнішною. Це чутно в аранжуваннях, партіях інструментів, композиційній насиченості — саме тому The Sea слухається значно краще, ніж The Sun.

Про погане

Перший же трек нового альбому під назвою Vero до болю щось нагадує. Поцінувачам творчості гурту важко буде втриматись, щоб не проспівати «I can feel it in my bones» — слова з пісні Loom, яка теж є першою на минулому альбомі. Ситуація погіршується, коли виявляється, що початковий риф пісні Blood Leave a Trail майже повністю повторюється на 84 Days (таймінг — 5:23), а риф пісні Crows теж не дуже відрізняється від них. І зовсім смішно стає, коли всі три мелодії починають нагадувати варіації пісні Up in the Sky з минулого альбому львівян. Що це — самоцитування, любов до однієї тональності чи просто нестача музичних ідей?

Також обидва альбоми Somali Yacht Club мало чим відрізняються емоційно. The Sea — це відчуття затишного та комфортного психоделічного тріпу, що залишився повністю тим самим, з якого слухач виходив після прослуховування попереднього релізу. Незважаючи на те, що музика гурту пропонує подорож, на новому альбомі вона повинна відбуватися вже іншим пейзажем. Цю емоційну різницю дуже складно почути.

У підсумку

Це ті самі Somali Yacht Club — ті самі відчуття, ті самі емоції, та сама історія, ті самі образи. Чутно, що музика стала зрілішою і складнішою у порівнянні з минулим релізом, є гарні мелодійні елементи (як той прекрасний джазовий перехід на пісні Blood Leave a Trail). The Sea одразу з першого ж треку скочується в копіпаст із попередника з різницею у темпі, що сильно псує перше враження. Альбом здається масштабним, але його розміри зменшуються, коли виникає розуміння, що значна частина матеріалу — це самоповтори. Однак ті, хто будуть знайомитися з Somali Yacht Club саме з цього релізу, відкриють для себе впевнену, потужну і красиву роботу. Проте, оцінювати релізи потрібно у контексті творчості самого гурту.