Альбоми

Підсумки-2017: головні українські альбоми року

Настав час підводити музичні підсумки року і роздавати печиво. Цей рік був дуже важким і слабким на альбоми. Це з’ясувалося, коли ми почали обирати найцікавіші, і зрозуміли, що до великої десятки нам потрібно їх добирати, а дискусія навколо перших місць довго не тривала. До вашої уваги рейтинг найкращих українських альбомів 2017 року, які ми виділили серед інших та які нам запам’яталися найбільше, — 10 повноформатників, 10 міні-альбомів та 5 недооцінених релізів року.

10.

Oy Soundsystem — Attention! Attention!

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Oy Soundsystem — Attention! Attention!

Музично матеріал Oy Sound System коливається від IDM Джона Хопкінса до Джеймса Мерфі, додаючи у формулу всілякі тріп-хопи і, звичайно ж, world music. Це може бути веселий вертеп, який був проканапаний ЛСД (Ne Gony, Osote), параноїдальна вечірка під поганими спідами (Attention! Attention!), реп-ранок з навмисним англійським акцентом (Gangsters of Peace), чаювання з Кортасаром (Son, Partyzany, Koliuchka). Музика Oy Sound System різна, але обійми психоделії міцно з’єднують різне в єдину сутність. Тому не відмовляйте собі в задоволенні.

9.

Пошлая Молли — 8 способов как бросить дрочить

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Пошлая Молли — 8 способов перестать дрочить

Феноменальність цього гурту полягає в тому, що він викликає лише дві емоції — або ненависть, або повний захват і аншлаги. «Пошлая Молли» — це такий собі український аналог репера Фейса на мінімалках. Вони співають про аморальні пубертатні радощі, а святі люди навколо роблять вигляд, ніби ніколи не займалися мастурбацією, зберігали себе для одного/однієї чи єдиного/єдиної, не пили портвейн «777» і не приймали наркотики. Тож якщо музика про підлітковий секс та кокаїн стає гіперпопулярною серед молодих людей віком від 14 до 18, тоді, може, проблема не в самій музиці, а у соціальних умовах нашої країни? За феноменальний тролінг сучасних святош альбом «8 способов как бросить дрочить» посідає дев’яту сходинку нашого хіт-параду.

8.

Mandarinaduck — Landslide

[ Google Music ]

Mandarinaduck — Landslide

Альбом Landslide запорізького гурту mandarinaduck — найніжніше, що вийшло в 2017 році. Самі музиканти вважають свій реліз ЕР-шкою (міні-альбомом), але тривалість міні-альбому — до 20 хвилин, а Landslide звучить більше 30-ти. Ця мелодійна та красива музика направлена до глибин єства і викликає відчуття єднання з повітрям — хоча так можна сказати про більшість альбомів у жанрі «дрім-поп». Однак те, що виділяє Landslide на фоні інших релізів — це відчуття повної впевненості у своїй справі й дуже тендітне, бережливе ставлення до музики. Це можна почути у барабанних партіях, гітарних мелодіях, у композиційних рішеннях. Обережність та зосередженість на тому, щоб витиснути з повітря історію — справжнє журналістське розслідування, сповідь літнього вітру.

7.

On The Wane — Schism

[ Google PlaySpotify | Apple Music ]

On The Wane — Schism

Дівчатка та хлопчики з On The Wane цього разу стрибнули вище своєї голови. Це вже третій альбом гурту, що відходить від канонів нойз-року, у рамках якого були витримані попередні альбоми, вбираючи в себе елементи багатьох різних жанрів, від пост-панку до new wave і навіть нуарних джазових елементів. Весь альбом — це похмура подорож через індивідуальні сумління, розчарування та страхи, подорож грамотна, цілісна, місцями незручна і експериментальна, але дуже обережна і не зовсім впевнена.

6.

Straytones — S​/​T

[ Google PlaySpotify | Apple Music ]

Straytones — Straytones

На початку року Straytones видали красивий і світлий реліз, сповнений духу свободи. Це мелодійний гаражно-психоделічний рок, від якого просто віє любов’ю до життя, і який звучить настільки вінтажно, наскільки це взагалі можливо. Музика гурту мовби відтворює атмосферу літа кохання 1967 року, пробуджує з глибин пам’яті світлі спогади і працює як бездоганний механізм з ретрансляції адекватного оптимізму та віри у майбутнє — і робить це впевнено та послідовно.

5.

Constantine — Один

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Constantine — Один

«Один» — перше музичне висловлювання Костянтина Дмитрієва, і воно ясно формулює: перед нами виконавець, який живе тим, що він робить, який не зрадив ні себе, ні музику. Тому що, як він сам помітив в одному з інтерв’ю, музика зради не прощає. У альбомі «Один» простежується сумлінна робота з текстами і артикуляцією. Тут явно допоміг Дорн з підходом «спочатку музика — потім лірика». Взагалі, головна риса альбому — різноманітність. Це ніби сінт-поп, але в ньому причаїлося багато підводних каменів, від соулу і фанку до хауса з переосмисленою естрадою 90-х. В альбомі «Один» різні треки утворюють єдиний контекст — і це ще один плюсик у чеклісті унікальності.

Детальніше в нашій рецензії.

4.

KAT — Герника

[ Google Music | Apple Music ]

KAT — Герника

Харківський гурт «КАТ» видав найдинамічніший реліз року, агресивний, потужний і тривожний одночасно. Герніка — місто, зруйноване німецькими бомбардувальниками під час громадянської війни в Іспанії, увічнене на однойменній картині Пабло Пікасо.

Альбом «Герника» — це абстрактне полотно, на якому «КАТ» виводить емоцію розгубленості, безсилого гніву, бунту і спротиву локальному апокаліпсису, який вже давно вийшов за рамки концепцій і поселився у людських головах. Однак, при вдумливому прослуховуванні абстрактне перетворюється на конкретне, і музична картина гурту починає сяяти зрозумілими фарбами, а розмиті на перший погляд тексти знаходять своє трактування та ідею, достатньо їх тільки співвіднести зі славетною картиною та жахливими історичними подіями. Як і «Герніка» Пікасо, «Герника» гурту — це водночас і нагадування, і попередження, тому що історія має властивість повторюватися.

3.

YUKO — Ditch

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

YUKO — Ditch

Танцювальна музика на те й танцювальна, щоб ритмічно рухатися під неї на майданчику. Але коли ця музика виходить за рамки сцени і перетворюється на саундтрек до більш глибокої емоції або відчуття — це вже поезія. Альбом дуету YUKO під назвою Ditch — це саме така музика, в якій є чудовий вокал, гарні мелодії, качові біти і данина цілому пласту електронної музики минулого. Ditch працює в обидві сторони — під нього можна вриватися на вечірці, можна осмислювати реальність або ностальгувати за минулим, а можна регулювати свій емоційний стан. Попри свою незначну одноманітність, Ditch є найкращим представником чуттєвого, гармонійного та мелодійного електронного попу, з прихованою агресією та духом справжнього рейву.

2.

Oh, deer! — Як перестати хвилюватися та полюбити війну

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Oh, deer! — How to stop worrying and love the war

Гурт Oh, deer! випустив безперечно найпронизливіший соціальний альбом останніх років. На відміну від незліченних сучасних героїчних українських поп- та рок-гімнів, які чіпляють поверхневі емоції, закликають не страждати і обіцяють, що все буде добре, альбом гурту, якого вже не існує, «Як перестати хвилюватися та полюбити війну» пропонує зворотній погляд на світ навколо — трагічний, суперечливий та поетичний. Весь реліз — це споглядання війни і самого себе, місця мистецтва і самого митця у цій «межовій ситуації», пошук ліків від внутрішнього болю. Ці роздуми виходять за межі кордонів країни і перетворюються на спільну з кожною людиною рефлексію у минулому, майбутньому чи сьогоденні, що робить альбом живим, людяним та жорстоким — таким, що пробуджує від рожевих снів і різко повертає у реальність.

1.

Nokturnal Mortum — Істина

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Nokturnal Mortum — Істина

Блек-метал — жанр, складний для сприйняття, особливо на початку знайомства з ним. Класичний блек — це агресивна, похмура й важка музика, яка відштовхує та притягує одночасно. Жанр виник у 80-х, сформувався у 90-х і продовжує постійно змінюватися, причому як ідеологічно, так і музично. Але єдина незмінна складова блек-металу — це повністю потойбічна, страшна атмосфера, відчуття сирої землі, стародавніх легенд та диявольських ритуалів. Жанр обріс безліччю стереотипів, на які йому взагалі начхати, тому що блек-метал вже давно став окремим всесвітом зі своїми власними героями, міфами і життям.

Альбом гурту Nokturnal Mortum «Істина» — це якраз той випадок, коли на очах слухача формується цей всесвіт. Це повністю збалансована музика, в якій прекрасні мелодійні елементи чергуються з потужними та агресивними частинами, перетинаючись та вступаючи у змагання за увагу слухача. «Істина» — це свіжий і гармонійний погляд на український фольклор і дбайлива, проте впевнена спроба представити Україну в контексті світової музики, а не навпаки. І ця спроба повністю вдалася. «Істина» — це альбом світового рівня з яскраво вираженим культурним кодом, нехай міфологічним і дещо патетичним

Детальніше в нашій рецензії.

10.

Maiak — Untitled Kingdom

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Maiak — Untitled Kingdom

Ламані ритми й електронні експерименти із відтінком поп-звучання — ось як можна описати Untitled Kingdom. Cильний реліз від перспективного українського колективу, який, на жаль, не може похвалитися наявністю по-справжньому хітових пісень. І як не дивно, експерименти «маяків» інколи заводять звучання гурту в площину так званої «фонової» музики. Це, безсумнівно, гідний реліз із музичної точки зору, але не віриться, що він зможе залишити значний слід в історії української електронної музики чи хоча б завоювати для MAiAK нову аудиторію.

9.

Respect Your Mom — Dream Paralysis

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Respect Your Mom — Dream Paralysis

EP київських адептів чуттєвого і одночасно істеричного гранжу, Dream Paralysis, — це шість абсолютно різних треків, як стилістично, так і жанрово, які перетинаються лише емоційно, та й то не завжди. Вони не доповнюють один одного і не намагаються взаємодіяти. RYM немов хочуть намацати баланс між мало не металкором і дрім-попом. Тому новий реліз схожий на пропозицію слухачеві обрати, в який бік гурту зробити крен.

8.

r.roo — delicate reflex — part 2

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

r.roo — delicate reflex — part 2

r.roo вирішив тимчасово відійти від електроніки та зайнятися нуаром. У результаті ми маємо надзвичайно цілісний міні-альбом під назвою delicate reflex — part 2, який повністю передає атмосферу нічних пошуків і блукань. Ця атмосфера поглинає свідомість повністю і не відпускає аж до тих пір, поки не закінчиться трек Fire Walk with Me, написаний спеціально для збірки, присвяченої серіалу «Твін Пікс». Стильна, похмура, атмосферна робота.

7.

Asthme — Asthme

[ Google Music ]

Asthme — Asthme

Дуже потужний дебютний реліз від студійного проекту Юрія Дубровського з гурту Octopus Kraft та Сергія Нестеренка, гітариста гурту «АННА» й Latur. Атмосферний, агресивний, мелодійний і красивий doom/пост-метал з вокалом, який інколи нагадує про славетний шведський гурт Cult of Luna. Ембіентні елементи, яскраві мелодії, міцні гитарні рифи, скажений — у гарному сенсі — гроул, загальна холодна та містична атмосфера, агресивність, яка чергується з ліричністю — чого ще бажає ваша пост-металева душа?

6.

DaKooka — ГОРДО

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

DaKooka — ГОРДО

Міні-альбом «ГОРДО» одразу б’є по вухах максимально гострими, відчайдушними почуттями, які поглинають навколо все і не залишають нічого, крім музики і почуттів DaKooka. Якби всесвіт був живою істотою і впав би в депресію, він би слухав цей міні-альбом, тому що людина здається занадто маленькою для цього EP. Чудовий реліз, який хочеться прослухати з початку до кінця, проте сенс пісень не завжди збігається з потужною музикою, викликаючи дисонанс між великою міццю космосу і занадто маленькими переживаннями.

5.

Raynbow — The Cosmic Adventure

Raynbow — The Cosmic Adventure

У дебютному ЕР київського колективу The Raynbow немає нічого зайвого. Вісім музикантів створюють музику в гармонії один з одним та зі світом і по-справжньому відправляють слухача у відкритий космос. Такого вдалого поєднання джазу й психоделічного року без відходу до академічної музики й без награного «морісонства» давно не чули в наших краях. Немає бажання навіть перераховувати всю музику, яка могли б вплинути на звучання «Космічної Пригоди» — блюзові The Doors та прогресивні Pink Floyd тут переплітаються із джазом та ф’южном, але не відчувається явне наслідування якої-небудь течії чи виконавця. Ця музика одночасно заплутує й робить речі зрозумілішими. Чудовий дебют.

4.

The Hypnotunez — Here Comes the Swingcore

The Hypnotunez — Here Comes the Swingcore

Що можна сказати про найхаризматичніших екс-учасників «Х-Фактора»? Що вони не тільки харизмою беруть, а ще й вміють робити музику, адже музика — це не три акорди і куплет-приспів. Наприклад, грамотна розстановка акцентів, гра з динамікою та всі інші елементи, завдяки яким пісню слухати цікаво. А коли пісня ще спонукає танцювати чи пробуджує бажання піти на концерт — тоді можна сказати, що все вдалося. Саме з таких пісень і складається міні-альбом скаженого свінг-панкового оркестру імені Гєри Луідзе The Hypnotunez — драйвових, харизматичних, непередбачуваних і повністю відбитих (у хорошому сенсі слова).

3.

Зэ Джозерс — Спор

Зэ Джозерс — Спор

«Спор» можна назвати найсентиментальнішим міні-альбомом року. В ньому є юнацька зухвалість і світлий сум за минулим. Ця мінорна та натхненна солодкість пісень після великої кількості прослуховувань починає бісити своєю вилизаністю. На даному етапі своєї творчості «Зе Джозерс» інтригують і зваблюють, залишаючи присмак незавершеності й бажання почути більше, подивитись, як буде розкриватися потенціал. Це і є одна з головних нагород для музиканта — коли його пісень надто мало для слухача.

2.

Velikhan — Oh Lord!

[ Google Music | Apple Music ]

Velikhan — Oh Lord!

Мабуть, важко придумати назви для гурту і міні-альбому, які більше інших відповідали б своїй музиці. Velikhan — це дійсно велична і небезпечна істота, від якої можна чекати все, що завгодно. Маткор у своєму найяскравішому прояві — водночас мелодійний і агресивний, хаотичний і гармонійний, важкий для сприйняття та легкий для прослуховування, і найголовніше — зроблений без перебільшень та максималізму. З першого ж треку Akua хочеться крикнути: «Oh Lord!», і переслухати його ще кілька разів, щоб зловити усі музичні фішки й аромати найкращого важкого міні-альбому року.

1.

DZ’OB — Basement Suite

[ Google Music ]

DZ’OB — Basement Suite

Поєднання класичної музики з актуальною електронікою саме по собі є ризикованим і цікавим експериментом. DZ’OB створюють суміш трагедії та танцю — дивне поєднання, причому як емоційно, так і з точки зору музики. На відміну від попереднього міні-альбому під назвою ЕР, новий реліз дніпрян Basement Suite наочно демонструє ріст їх композиторської майстерності. Вони змогли підкорити свої амбіції, вирівняти складні для сприйняття біти та гарненько попрацювати з акцентуванням і драматургією електронної складової. Результат — менш танцювальна, більш трагічна та свіжа музика, потужний мікс класики з IDM, емоційно виважений і дорослий. Basement Suite перетворює DZ’OB із музичної вже на культурологічну одиницю, за якою варто не тільки стежити, але й досліджувати.

5.

Mel’eron — R

Mel’eron — R

R — мелодійний, танцювальний, меланхолійний і схожий на те, що робить гурт Tame Impala. Проте це аж ніяк не ознака того, що це погано, адже головне, щоб полтавчани Mel’eron не почали видавати чужі мелодії за свої. Реліз спочатку підкупає своєю легковажністю, проте вона є лише тільки ширмою, яка скриває потужну психоделічно-космічну атмосферу та збалансовані композиції. Альбом, до якого хочеться повертатись, щоб зануритись у певний емоційний стан і відправити свою свідомість подалі від тіла.

4.

The Cancel Band — Сase

[ Spotify ]

The Cancel Band - Case

Інструментальний джаз-хоп самотньо-нуарного, а місцями — світлого та затишного нічного міста. Альбом розповідає історію приватного детектива Крістофера Орфеуса, який, незважаючи на свій меланхолійний пошук, відчуває усі кольори нічного життя в небезпечному мегаполісі. Атмосферний реліз.

3.

ZAVOLOKA — Syngonia

[ Spotify | Apple Music ]

 ZAVOLOKA — Syngonia

Катя Заволока існує в іншому всесвіті. Її музика дуже далека від всього людського і наближається до індивідуального сприйняття світу. Це потребує довіри від слухача і розуміння своєї відповідальності від музиканта, адже в холодних вібраціях Заволоки дуже легко заблукати або залишитись. Syngonia — це безкінечний стан трансу свідомості, гіпнотична подорож у свої індивідуальні світи, зміна фокусу на самого себе. Сингонія — термін у кристалографії, який означає симетрію кристалів за певними ознаками, систему схожості кристалічних утворень. На жаль, ZAVOLOKA відома лише вузькому колу українських колекціонерів потужної електронної музики, не зважаючи на те, що Катя творить пост-індастріал/сайтехно з 2003 року. Найгіпнотичніший реліз цього року.

2.

Обійми дощу — Сон

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

Обійми дощу — Сон

«Сон» — це дуже потужна й одночасно дуже важка для сприйняття робота, чітко вивірена, правильна, надзвичайно красива та поетична. Проте, музика гурту стає заручником свого масштабу, адже майже півтори години академічного прогресивного року може витримати не кожна людина. Емоційний стан від пісні до пісні підтримується на одному рівні з деякими відтінками — дещо пафосна меланхолійність, патетичний смуток. Але музика гурту, метод мислення музикантів, усі аранжування та непомітні спочатку нюанси не дозволяють оминути альбом. Навпаки — тягнуть до його переслуховування.

1.

White Ward — Futility Report

[ Google Music | Spotify | Apple Music ]

 White Ward — Futility Report

Futility Report — це торжество еклектики. Це блек-метал, в якому сам «блек» виступає лише додатковим елементом музики, залишаючи цілий простір для органічних експериментів із джазом та пост-роком, а саксофон тільки підкреслює і без того яскравий присмак. Весь цей коктейль звучить настільки гармонійно та виважено, що просто обеззброює, залишаючи лише одне питання: «коли наступний альбом?».

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (1)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.