Коли б нам пощастило виробити літературу строго мужицьку по мові, присвячену інтересам найбільшої маси людності нашого краю… а в той же час літературу, одушевлену найвищими ідеалами європейської цивілізації, тоді б ми появили щось дійсно оригінального серед культурного світу, — такого, що про нього і той світ заговорив би!

Михайло Драгоманов, «Листи на Наддніпрянську Україну»

Текст:
Юра Бондарчук

Дизайн та верстка:
Валерія Каарна

Ілюстрації:
Максим Сердюк, Єгор Орлов

GIF-анімація:
Ден Кромбі, Валерія Каарна

Про реп тепер не говорить тільки лінивий. Усі навколокультурні видання неодмінно пишуть про реп: Кендрік Ламар те, Каньє Вест се. Додайте трішки російського репу: що там у Оксімірона, Гнойного і Скриптоніта? Навіть якщо ви далекі від реп-сцени, ви мали б чути про VERSUS батл, конфлікт Нойза МС та МС Хованського тощо. Український музичний істеблішмент досі зиркає на сусідів та намагається їх копіювати. Особливо у сферах, де росіяни процвітають. Наприклад, у пост-панку. Або репі.

Зрештою, українська реп-сцена дає надто мало інформаційних приводів. На головній сторінці порталу rap.ua до текстів про музику незграбно затесалися новини про боксера Усика («важливі новини, такі ми не пропускаємо») та трейлери кіноновинок.

Якщо ви хочете дізнатися щось про сучасну українську реп-сцену (і не про зовсім сучасну), вам доведеться трохи покопатися в інформації.

Засновник rap.ua скаржиться, що український реп не сформувався як індустрія. У нас практично відсутня інфраструктура, на відміну від Росії, де реп став головною музикою країни і успішно відповідає на запити власного субкультурного ринку: зірок, музику, та одяг.

Один з найяскравіших представників сучасної української сцени Кашляючий Ед підтримує цю думку і зазначає, що в українському репі зараз все «ніяк». Проте він вказує і на деякі позитивні якості: «Український реп почав вириватись з якихось рамок, і наразі мені подобається, як він виглядає. Звучить якісно, всі навчилися зводити свій реп».

Теперішній період українського репу в статті «Український хіп-хоп» на Вікіпедії віднесений до третьої хвилі. Текст, що послужив основою для Вікіпедії, написаний емсі D.E.C. із івано-франківської команди Mad Cypha, і розміщений на сайті hiphop.in.ua під назвою «Що таке український Хіп-Хоп?». Автор визначає занепад і, фактично, смерть українського хіп-хопу. Серед причин називає такі: невдалі спроби освоїти (комерційний) мейнстрім, загравання з іншими субкультурами, що призвело до знецінення окремих елементів сцени (брейкданс, графіті, музика), орієнтація на російську сцену.

Починаючи з 2014 року, суспільний запит на українську музику вплинув і на хіп-хоп. Сучасний український реп прийнято поділяти на україно- та російськомовний. Крім того, на зміну «пацанському» репу прийшов патріотичний. Звернення у репі до націоналістичних тем, однак, не усі розцінюють позитивно. Адже неможливо розвивати український хіп-хоп, абстрагуючись від класичних ідей світового.

Не так давно я відкрив для себе цілий пласт українського репу, який, втім, залишається непоміченим для профільних (музичних) журналістів, і тих, кому в репі вистачає лише Каньє.

Ці музиканти тримаються окремо один від одного, але мають достатньо спільних особливостей, що дозволяють об’єднати їх у таку собі «сцену всередині сцени». Я говорю про український люмпен-реп (придуманий мною термін): усі ці ваші улюблені пісні про село, розборки, бухло і тьолок.

Звичайно, я трохи лукавлю, коли кажу, що ніхто до цього не писав про люмпен-реп. В українській культурній журналістиці зрідка виринають статті про окремих виконавців. Але найчастіше це новини про вихід кліпу чи чергового концерту.

Мета цієї статті — визначити люмпен-реп як окремий піджанр української хіп-хоп сцени. Я поставив такі завдання:

охарактеризувати особливості українського люмпен-репу

розглянути основних представників та їхню мотивацію

визначити архетипи в творчості колективів