Iнтерв'ю

Музика українських міст. Інтерв’ю з URBAN SPACE RADIO

Київський потяг прибуває до Івано-Франківська близько 6-ї ранку. Ледь не єдиний заклад у місті, який у цю пору зможе напоїти чимось гарячим, якщо не враховувати автомат із розчинною кавою на вокзалі, — це ресторан Urban Space 100. Чудова ж ідея — синхронізувати кав’ярню з розкладом Укрзалізниці.

Urban Space Radio

Як тільки рівень хіпстерського лавандового лате в організмі досяг норми — починаєш роззиратися навколо. Перше, за що чіпляється око, — прозора скляна кімната просто посеред кафе. Це не кухня, і навіть не кімната для приватних вечірок. Це справжнісіньке радіо. Так, саме тут і живе Urban Space Radio. Ще один із проектів, який, як і ресторан Urban Space 100, стартував з платформи «Тепле місто». Перший ефір онлайн-радіо мало не так давно — у травні 2015 року. Із тих пір у форматі 24/7 воно виходить щодня.

Головний принцип — 90 % української музики, головна тема — урбаністика. Саме ж радіо живе на два міста — є студія в Івано-Франківську та у Львові. Виходять авторські програми: A-Side Костянтина Почтаря (5vymir, Postman) розповідає про музику різних епох, Urban World Павла Нечитайла (Zapaska) присвячений музиці різних країн, у Monday Talks говорять про міста та людей, що їх змінюють, нещодавно радіо почало експериментувати з класичним жанром радіорепортажу.

«Ми орієнтуємося на аудиторію великих міст, на людей, які живуть в шаленому темпі, які, відверто кажучи, часу слухати радіо не мають» — перше що сказав мені про Urban Space Radio його координатор Тарас Малий. А програмний керівник радіо Роман Заяць додав: «Перспектива “Урбану” така ж, як музична перспектива нашого ринку».

Urban Space Radio

Потім ми ще довго розмовляли про цю саму перспективу, про цих самих слухачів, музикантів, про квоти, аванси, страхи та Dzidzio. Читайте, вмикайте українське радіо.

Про концепцію радіо

Тарас: Коли я долучився до проекту, то не вірив, що можна якісно наповнити добу, тиждень, місяць різною цікавою українською музикою. Але під час пошуку музики я почав розширювати свій власний плей-лист, додавати українських виконавців.

Роман: Коли ми розказали про концепцію Тарасу, він сказав: «Рібята, ми не вигорим. Та ви шо, де ви візьмете стільки музики хорошої?».

Т.: Нині мій особистий плей-лист сформований на 40 % з українських виконавців, яких я ще декілька місяців тому не знав, не чув, не бачив і, взагалі, не хотів бачити.

Про музичну базу URBAN SPACE

Р.: Я без перебільшення скажу, що ми маємо найбільшу базу української інді-музики. Найбільше — альтернативи. Ми стартонули з 300-400 треків в ефірі. Зараз у нас у же більше 1000 треків, 1500-1600. Є пісні, які грають частіше, інші — «відпочивають».

Т.: Іноді ми залазимо в абсолютний андеґраунд. Часто знаходимо там щось цікаве. Коли знаходжу гурт — я починаю копати соціальні мережі, акаунти. Цікава не тільки музика, а й її історія: хто ці люди, чому вони це роблять. Іноді соцмереж достатньо, аби зрозуміти, чи це гурт одного дня, чи вони тут надовго. Але це не означає, що ми їх не візьмемо. Є багато прикладів в історії — записали один хіт, а далі не пішло.

Р.: І дуже добре, іноді, що не записували другий хіт. Бо був би цілий пласт музики, який ми би не полюбили, якби вони записали другу і третю пісню.

Urban Space Radio

Про квоти

Р.: Уже місяць як FM-мовників змусили грати 25 % музики щогодини українською мовою. Ми ж робимо ставку на музику, яка може бути цікава для світу, а не тільки для України. Це музика англомовна, російськомовна, україномовна. Куди тепер іти цим виконавцям? Я думаю, що вони гарантовано підуть до нас.

Т.: Перша думка після введення квот: «Це сумно, друзі». Замість того, аби в ефірі з’явилися україномовні гурти, такі як 5 Vymir, там грають старі пісні. Три пісні «Океану Ельзи», Ірина Федишин, Скрябін, Dzidzio.

Р.: Це не дуже добре вплине на «Океан Ельзи», вони стануть набридливі для слухача. Їх перестануть сприймати нормально.

Т.: Якщо є хороший трек російською, то чому не запустити? У Zapaska, наприклад, є треки польською, чеською мовами. DagaDana — це взагалі польсько-український гурт. Інколи музиканти питають, якою мовою розмовляти в ефірі, бо ж Івано-Франківськ. Я відповідаю — та хоч польською. Розмову я підтримати не зможу, але буде весело.

Про те, як потрапити на URBAN SPACE RADIO

Р.: Ми кожен тиждень в середньому отримуємо близько -надцяти треків від різних гуртів. Це не є багато, але достатньо. Ми всі прослуховуємо. Всі, завжди. Більш того — є одна професійна таємниця — кожен трек потрібно переслухати кілька разів: сьогодні, завтра, із фокус-групою, коли у тебе хріновий настрій, коли у тебе хороший настрій.

Т.: Зранку та ввечері.

Р.: Якщо трек проходить внутрішню ротацію — ми беремо його в базу. Але деколи і помиляємося. Я завжди дивлюся, на якому треці нас вимкнули. Якщо на цій пісні таке відбувається завжди — значить, треба знімати. Я ставлюся до музики відсторонено. Мені треба зробити радіоротацію, але не факт, що я повинен полюбити кожен гурт.

Т.: А я повинен (сміється).

Часто виконавці, яких ми крутимо на нашому радіо, ще не відомі, але вони прагнуть робити свою музику чесно, це їхня пристрасть. Пристрасть відчувається, навіть якщо запис зроблений в гаражі чи вдома.

Про проблеми української музики

Т.: Завжди виникають проблеми з добрим записом. Хоча справа не в якості записів. Часто виконавці, яких ми крутимо на нашому радіо, ще не відомі, але вони прагнуть робити свою музику чесно, це їхня пристрасть. Пристрасть відчувається, навіть якщо запис зроблений в гаражі чи вдома.

Р.: Як тільки запис записаний в гаражі — треба зразу брати в базу. Серйозно.

Т.: А ще іноді виконавці стараються зробити все можливе, аби ми їх не почули. Ховаються дуже далеко, інформації — мінімум. Але то вже інше питання. Це вже питання їхніх менеджерів, відсутності їхніх менеджерів чи бажання себе проявити.

Про музичні відкриття URBAN SPACE RADIO

Р.: Коли ми почули The Elephants — зразу взяли їх в ефір. Вся редакція сказала — це однозначно треба брати.

Т.: Я пам’ятаю, як почув їх. Не зміг відірватися, спізнився на роботу. Я прослуховував їх знову і знову. У мене було таке відчуття, що я на концерті десь у Європі. Але це не калька, це самобутній продукт. Та подивимось, як вони звучатимуть після 20-30 концертів. Бо зараз це такий гурт, якому лише дають аванси.

Р.: Чи були гурти, які ми поставили, а потім всі про них заговорили? Думаю, Semmar, The Top Boys.

Т.: Я фанатію від Blooms Corda, вони чудесні. Можеш залишити це в інтерв’ю.

Urban Space Radio

Про найбільш недооцінений український гурт

Т.: Найбільш недооцінений гурт в українській музиці — це Esthetic Education. Нещодавно був концерт Діми Шурова у Франківську. Ми не домовлялися з ним про інтерв’ю, але після концерту він з командою прийшов в Urban Space 100 повечеряти. Приходить і каже: «То це ви крутите мої треки?».

Р.: Це люди, які одразу потрапили до нас в базу, ми навіть не думали. Скільки у нас пісень Esthetic Education? Я думаю, що всі. Вони проходять випробування ротацією. Їхні пісні не дратують. Думаю, вони просто зашвидко вийшли тоді.

Про авторські програми

Р.: Чи легко працювати з музикантами? Ні. Але ми робимо все, щоб їм було комфортно. Ми монтуємо за них програми, даємо вказівки, підганяємо деколи.

Т.: Якщо послухати програми A-Side Кості Почтаря й Urban World Павла Нечитайла, а далі послухати просто ефір радіо — можна зрозуміти що із сучасною українською музикою не так. Чому пісні такі різні або схожі.

Р.: Ще у нас є такий цікавий формат, як радіорепортаж. Це особлива фішка. Всі онлайн-мовники роблять практично одне й те ж: хочуть заварити собі горнятко кави, сісти перед мікрофоном і вести гарну розмову. Ми вирішили робити щось з місця події. Щотижня впродовж 30-40 хвилин наш репортер досліджує одну з тем.

Т.: Над цим працює Наталка Патрікєєва. Я дивуюсь: вона постійно в поїздках, їй від цього круто. Привозить репортажі з Кривого Рога, Маріуполя, із Карпат. Вона живе в поїздах.

Про слухачів

Р.: Ми можемо подивитися, звідки на слухають. Відслідковуємо за IP-адресами комп’ютерів. В день кілька тисяч «айпішок». Але за одним підключенням до стріму можуть стояти ціла сім’я, дім, офіс. Можливо, радіо грає в кафе, там щодня сотні людей проходять — а це лише одна IP-адреса. Але ми вирішили бути чесними з собою, тому рахуємо аудиторію так.

Т.: Аудиторія Urban Space Radio найбільша у трьох містах: Київ — 25 %, Львів — 22 %, Франківськ — 18 %. Ці цифри можуть мінятися, але ці міста постійно в топі. Чимало слухачів — це Харків, Одеса, Краматорськ, Слов’янськ. 13 % нас слухають за кордоном. Одного разу нам написали з Берліна і попросили контакти музиканта з нікнеймом Teplo, що був у нас в ротації. Сподіваюсь, він поїхав на концерт до Берліна.

Р.: За слухачів ми відповідаємо. Ми бачимо їхню активність кожен день. Я бачу, як вони з 8-ї ранку починають нас вмикати й о 10-й у нас починається прайм, який триває до 19:00-19:30.

Про зв’язок зі слухачами

Т.: Пишуть і дякують, що ми відкрили для них українських виконавців. Сашу Буля, наприклад. Хоча, одного разу мені телефонували в суботу ввечері і просили поставити пісню для якоїсь там пари, у якої побачення. Я побажав їм щастя, але відповів, що пісню не поставимо.

Р.: Для мене це буде відвертість — мені колись дзвонили і попросили забронювати столик в Urban Space 100. Чесно, це було один раз.

Т.: Таке ж іноді пишуть в приватних повідомленнях на Facebook. Знаєш, це навіть прикольно. Я іду і замовляю їм столик. Я сиджу і працюю в суботу ввечері. То чого мені цього не зробити, людям же приємно. Можливо, саме підтримка радіо їм була потрібна.

Urban Space Radio

Про музику, яка ніколи не гратиме НА URBAN SPACE RADIO

Р.: Олег Винник і Dzidzio. Хто це? Без жартів. Хто це?

Т.: Наша аудиторія ніколи не просила нас поставити Олега Винника або Ірину Федишин. Вони не слухають їх, то чому ми маємо пропонувати їм це?

Про студію

Т.: Коли ми будували студію, підрядники казали: «Чуваки, ви щось таке придумали, ми уявлення не маємо як це побудувати». Роботи було так багато, що я ночував тут. Люди ставили студію, а я знімав лайв-відео, як це відбувається. Розказував будівельникам про музику.

Р.: Студія тримається уже рік, попри те, що комусь завжди хочеться залізти на неї і посидіти там. Поки витримує. Але це залежить від концерту. Якщо будуть сильно «зажигати», то може і провалитися.

Т.: Так, коли сидиш у студії, можна побачити, як її дах рухається. Трохи страшно. Часто люди стукають, фотографують. Так звикаєш, не просто стараєшся не звертати уваги, а запрошуєш зайти. Всі цікавляться, чому ця штука стоїть посередині кафе. Ми багато спілкуємося. Я сподіваюсь, вони приходять додому і вмикають Urban Space Radio.

Фото: Антон Куба, Вікторія Тищук

  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.