Звіти

Вечір контрастів від Sinoptik та Cherry-Merry

Історії музичної індустрії відомий феномен спліт-релізів, сенс яких полягає в обміні аудиторіями колективів, створення умов для знайомства з новою музикою нових слухачів. Не можна стверджувати, що у спліт-релізі збережено еквівалентність гуртів, хоча користь для них очевидна. Чи можна перенести це у поняття спліт-концертів? 2 жовтня у MonteRay live stage Sinoptik і Cherry-merry спробували відповісти на це запитання.

Sinoptik. Донецк. Украина

Як обіцяли самі музиканти, космічні хвилі психоделії схлиснулися з громоподібним саундом Cherry-Merry в пекельному коктейлі.

Традиційне 40-хвилинне запізнення лише провокувало аудиторію. Нарешті парадоксальна монтереївська завіса відкрилась і в оточенні диму на сцені з’явився Sinoptik.

Той самий «Sinoptik. Донецк. Украина». Музиканти зі Сходу, що навчалися (соліст Діма Сіноптік) у Британії, а зараз дають концерти по всій Україні.

Протягом усього виступу цей самий Sinoptik розривав MonteRay психоделічно-гаражно-інді-саундом, захлинав хвилями обіцяного космічного психоделу.

Складалося враження, що музикантам тісно в цих стінах, вони вже давно вибудували свій світ, як і давно виросли з того, щоб їхню творчість сприймали лише за піснею «С кем плыть».

Традиційно небагатослівні, вони не робили пауз між піснями, наче боячись розірвати нитку цілісності сприйняття альбомів.

Саме другий англійськомовний «16/58» був зіграний чи не повністю — Alex is her Name, Give me your hand, 16/58, Wait For Me, Serpentine, кавер на Black Keys — Gold On The Ceiling…

Музикантів рвало зсередини, це було відчутно в кожному децибелі, чого не особливо скажеш про публіку, яку навряд чи можна назвати чисельною. Та навіть її вдалося реанімувати з коми пасивності за допомогою Serpentine чи Wait For Me. А фірмовий фуз та розмахування кучерями від Діми Сіноптіка додавали свого.

Неможливо не наголосити на одній особливості музикантів: вони вміють викладатися на повну як перед могутньою публікою опен-ейрів, так і перед майже «ліченими душами» на немасштабних концертах. Та й сам Діма Сіноптік в інтерв’ю розповідав, що у Британії мав великий досвід виступів «для себе» (це не сплановані великі концерти, а виступи в клубах, пабах тощо). Напевно, справжня віддача музиці вимірюється не кількісними параметрами.

Коли дійшло до композицій із дебютного альбому, публіка вже подавала ознаки життя. Про синоптичну молодість, ностальгію за рок-н-ролом і тру-звучанням нагадали одвічні роздуми на теми «С кем плыть», «Ты был молод и богат».

А завершували музиканти «Током», проте вже сильнішим, аніж у першому альбомі. Декого і справді проймало електричним струмом і небанальними метафорами у стилі «Дай мне шанс нарисовать ветра коготки».

Але частина аудиторії так і залишалася пасивною. Вона не вміла чи не могла віддаватися так, як самі музиканти, або просто прийшла на Cherry-Merry.

На біс не кликали через занадто банальну причину: просто не вистачало часу. Коли театральна завіса закрила рок-сцену, наступний гурт почав налаштовувати апаратуру.

Cherry-Merry, слем, Que pasa?

За кілька хвилин вийшли Cherry-Merry і буквально із перших секунд аудиторія перетворилася в Остапів, яких добряче понесло.

Могло скластися враження, що Sinoptik добре розігріли зал і віддали його у руки Cherry-Merry. Але це не так. Настрій пісень другого гурту просто провокував ноги рухатися.

Прості рифи, запальні мотиви, суміш інді та гранжу, постійна комунікація зі слухачами – ось секрет успіху Cherry-merry.

Музиканти зіграли Rock’n’rolla, The Dark Side, More Fire, Right Now, Braces, Right Now, Rave, Talking, The Word Is Your Arms. За кліп на відому багатьом Cooca Coolah музиканти подякували його творцеві – Вікторові Придувалову.

Те, що в MonteRay було відносно небагатолюдно, навіть стало перевагою. Особливо відчутно це було в той момент, коли публіку розривало від слему. Миколаївські музиканти заразили всіх вірусом драйву, тому дружно хворіти доводилося до кінця вечора.

У басиста Миколи Колкова навіть піднялася температура запалу, тому довелося знімати футболку. Він разом із гітаристом та вокалістом Артемієм Денисенком стрибали на сцені не згірш, аніж хлопці в залі.

Ударникові-вокалісту Андрієві Носенку навіть сидяче положення не заважало отримувати насолоду від виступу. Він устигав не лише співати й барабанити, а й оголошувати пісні та «жонглювати» паличками.

У залі вже було доволі гаряче, але глядачі невгамовно просили зіграти Que pasa? Музиканти намагалися різними інструментами – голосом, гітарами та ударними – передати іспанські мотиви, а дівчата в залі згадували рухи фламенко.

У повітрі дифузували драйвовий саунд, хороший настрій, передчуття вихідних і запах добряче напущеного диму.

Година промайнула дуже швидко, музиканти полишили сцену, щоб вийти на біс під гучні аплодисменти.

***

Вечір музичних контрастів загалом вдався, але не обійшлося без нюансів. І причина не в запізненнях, звукових налаштуваннях, що моментами нагадували: ідеалів не буває. І навіть не в ступенях розігрітості публіки. Проблема в тому, що обидва гурти по-своєму достойні і по-своєму різні.

За ставленням один до одного було видно, що вони дружать і неодноразово розділяли сцену. Проте вони різняться за звучанням, настроєм та аудиторією.

Можна стверджувати напевно: кожен із них заслуговує на сольники. А того вечора в MonteRay складалося враження, що багато людей прийшли не на спліт-концерт, а окремо на Sinoptik або на Cherry-Merry.

2/10/2015 Sinoptik and Cherry-merry

Світлини — Марії Федоренко, текст — Марії Федоренко, Сергія Воронова, Вікторії Кравчук

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.