Інтерв'ю

Yah – We Woo (EP): нове ім’я старості

Yah – київський гурт, який сміливо вступив у андеґраундний лендскейп своїм дебютником We Woo EP 22 квітня практично без попереджень, обіцянок та будь-яких ознак свого існування. Музиканти, що в минулому пройшли через всі залізні труби панк-рок тусовки, поспілкувались з нами про старість, тема якої пронизує EP від початку до кінця, свій бекграунд, через який неможливо визначити, яка музика вплинула на Yah у найбільшій мірі – чи “окислений” панк рок, чи ранній інді, чи сучасні інтерпритації емо 90-их, та напрямки, куди йде українська андеґраундна сцена. Більше – читайте в першому інтерв’ю нової творчої одиниці, які коротко називають себе Yah.

Скільки часу пройшло з моменту, коли ви вирішили записати EP і взагалі заявити про себе як гурт?

Паша: Близько року. Два місяці пішло на те, щоб написати матеріал, півроку для накопичення на студії, певний час на зведення, обкладинку і так далі. Можливо, трохи менше.

Ви виступали в той період?

П.: Я тоді навіть не був впевнений, чи ми взагалі виступатимемо. Спочатку я цього навіть не планував. Перший раз ми виступили 1 травня із «Зарницей».

Це мав бути такий собі «студійний» проект?

П.: Спочатку так і було, але потім все пішло дуже добре. Тому в процесі ми передумали і націлились на живі виступи й «реальний» гурт.

YAH

Тема старості у EP: фундамент чи той бік, у який хотілось рухатися?

П.: Старість — що може бути гірше? Але ж це неминучий етап. Наразі культура переповнена культом молодості, і тому умовного нон-конформізму можна досягти через акцентування на темі старості. До речі, у кіно це зараз і відбувається, останнім часом було декілька класних фільмів. Наприклад, увесь Сорентіно вартий уваги.

Молоді люди, що співають про старість? Можливо, це пов’язано із quarter life crisis?

П.: Цілком можливо. Взагалі мені завжди було цікаво, як живуть старі люди, адже це не обов’язково щасливе життя, особливо в цій країні. Більш серйозно я задумався над цим вже років після 24-25.

Під час прослуховування вашого EP я не почув жодної прив’язки до того, що називають «совковістю» в українській музиці. І я не один такий.

П.: Найбільше, що видає українського музиканта, що співає англійською, — це акцент. Якщо цього разу вдалося «не спалитись», то це дуже чудово. Я думаю, що з часом інтернет знищить такі поняття як «совковість» і «несовковість», через певний час вони просто зникнуть. Доступність будь-яких медіа, технологій, що дозволяють тобі самому записати свою музику, народжують значну кількість нових практик, і, відповідно, підвищують якість.

Який у Yah музичний бекграунд?

П.: Те, що ми вказували у референсах, — це те, як би мені хотілось звучати, але, звісно, так не буває. І так не є :).
Діма: Всі учасники Yah у той чи інший період грали в інших гуртах, хтось і досі продовжує. Наприклад, ми з Антоном граємо хардкор з Orpha. Граю в ще одному колективі — Wimp. Ми всі давно почали цікавитись панк-музикою, яка особисто для мене і є основним бекграундом. Із Пашею я був знайомий вже тривалий час, й ось рік тому він запропонував мені долучитись до створення матеріалу з Yah.
П.: Якщо говорити про бекграунд, то перший гурт, що серйозно вплинув на мене, — це Blink 182 (мені тоді було 16 років). Вони відкрили мені багато нової музики. Я дивився інтерв’ю з ДіЛонжем (вокаліст і гітарист Blink-182) й уважно виписував усі рекомендовані ним гурти: Descendents, Fugazi, Gorilla Biscuits, NOFX, Screaching Weasel… Намагався скачувати  альбоми цих гуртів через «супершвидкісний» dial-up інтернет, тобто, будь-який реліз добувався потом і кров’ю. Загалом, я слухав багато панк-року, емо, а зараз… Не знаю, зараз, наприклад, дуже подобаються ранні Pixies чи Built to Spill. Ранні Placebo та взагалі Молко як сонґрайтер. Ділан Балді з Cloud Nothings, Wavves.
Д.: Слід згадати про Jawbreaker. Також пізній Title Fight.
Тарас: Ми з Пашею хотіли грати інді…
П.: А вийшло як завжди :).
Т.: …A тут хлопці грають хардкор-панк. І в нас ритм-секція від панк-року, гітари від інді-року, й ось вийшло щось таке.

YAH

Чому стільки коротких слів у назвах пісень: oath, whye і так далі?

П.: Якщо прочитати перші літери назв пісень згори донизу, то вийде WeWoo. Нарешті люди зрозуміють цю важливу частину задуму. Взагалі я подумав, що буде весело зробити якусь анаграму.

Чув позитивні відгуки на ваш EP, а як же хейтери? І як ставитесь до оціночних суджень?

П.: Є дизлайк на YouTube, я намагаюсь знайти цю людину :). Дуже приємно, що є багато позитивного фідбеку. Взагалі, ти сам повинен фільтрувати — що добре звучить, а що не дуже. Якщо закриєш на щось очі, то є більша ймовірність того, що хтось помітить недолік  та обов’язково вкаже на нього. Тому я не знаю, як бути у цьому зв’язку «музикант — слухач». Говорити, що думка слухача неважлива — також неправильно. Ти ж граєш це для когось. Якщо тільки для себе, то міг би це записати і слухати в себе вдома.

YAH

Розкажіть про відео, яке готується для пісні Whye.

П.: Це буде анімований кліп за мотивами оповідання «Отражение». Його автор Юрій Мамлєєв — прекрасний російський письменник, що працював у рамках метафізичного реалізму. Ми присвячуємо це відео йому. На жаль, минулого року Юрія Мамлєєва не стало. Анімацію робить наш друг Ігор Отаманчук — професійний аніматор. Малює Оксана Несененко, це взагалі супер-талановита людина, що має досвід створення власних мультиплікаційних фільмів, які навіть здобували визнання на всеукраїнському рівні. Ідея та сценарій, а також розкадровка Асі Шульгіної. Це варто буде побачити, навіть якщо байдуже на музику. Впевнений, що вийде круто.

Хто робив анімовані сингли перед випуском EP?

П.: Це теж робив Ігор. Насправді у нас є на кожну пісню схожі відео, різниця тільки в назвах треків. Зрештою, ми зробили це тільки для YouTube.
Відео виклали, щоб якось анонсувати себе перед концертом із гуртом «Зарница» у Києві, тоді до концерту лишався тиждень чи півтора. А EP виклали згодом, бо тоді ще затверджували обкладинку. Її теж Оксана малювала. Крім того, вона допомогла з Widow Woe — трохи «подихала» в кінці треку.

Ви плануєте їхати в тур чи про це ще рано говорити?

П.: Хотілося б. Хлопці грають в інших гуртах, всі працюють, і це так «напряжно»… Ми старі, відчуваємо, як пісок із дупи висипається. А так, думаю, тур буде, влітку наче не плануємо багато грати. Можливо, восени. Проте треба ще ж вирішити, з ким їхати. І щоб хтось вирішив їхати з нами, звичайно.

А з ким би ви хотіли зіграти?

П.: Maloi — крутий гурт, Нікіта з Phooey! — дуже крутий чувак. У Києві в так званій, ммм… «андеґраундній тусовці» є багато крутих панк, хардкор, пост-панк-гуртів.
Т.: Battle Axe Culture.
П.: Точно! Дуже їх люблю. Взагалі Вова Проценко (Maloi та Battle Axe Culture) та Діма Мачульский (Battle Axe Culture), Нікіта Огурцов (Phooey! ) — одні з найулюбленіших моїх музикантів. Дуже радий, що давно знайомий із цими талановитими людьми особисто.

Та ви і з Phooey! і Battle Axe Culture уже грали на одній сцені.

Т.: Ну, виходить, що ми грали в ідеальному лайн-апі. Власне тому ми і підписались на те, щоб грати там (концерт «Зарница» в «Бочці на Подолі» 1 травня — Muzmapa). До речі, дякуємо Максимові зі Small Depo, що вписав.

YAH

Який новий матеріал готуєте? Коли плануєте випустити альбом?

П.: Зараз у нас є нові пісні і ми граємо їх разом з уже випущеним матеріалом. Під час запису EP у мене був перший повноцінний студійний досвід, у процесі з’ясувалось багато цікавих деталей. Тепер, я думаю, все вийде значно швидше, веселіше і цікавіше. Альбом буде десь ближче до зими.

Куди рухається київська андеґраундна сцена?

Д.: У нас є багато крутих андеґраундних гуртів, які пишуть хорошу музику, їздять в тури, у тому числі і Європою… Але слід визнати, що це музика скоріше для людей, які цікавляться відповідними стилями, аніж для масового слухача…
П.: Так, ну і гітарна музика… Я б не сказав, що вона зараз дуже популярна. Загалом електронна музика домінує, і це дуже впливає. В Україні є Іван Дорн, він робить дуже крутий матеріал, або Cape Cod, або той же Constantine, що часто працює з Cape Cod. Він надзвичайно талановитий артист. Також я знаю, що наша електронна музика може бути навіть більш популярна за межами України, аніж у ній самій.
Якщо говорити суто про андеґраунд — ось «бічкрафт», в яких є рев’ю на Pitchfork, Fader, тури Штатами. Я б сказав, вони вийшли на світовий рівень прямо з холодного підвалу. І тут справа не в кількості слухачів на теперішній момент, а в тім, що вони виступатимуть на світових фестивалях зі світовим лайн-апом. Або Stoned Jesus, що турять Південною Америкою. Та щодо них я б навіть не сказав, шо це якийсь справді «андеграунд». Доволі популярний гурт, що має sold-out шоу в різних куточках світу. А DakhaBrakha на KEXP? А Drudkh? Все дуже навіть непогано.

Будь-який андеґраунд рано чи пізно переходить у мейнстрім.

П.: Але зараз такого не буде. Знову ж таки, це залежить від жанру. Панк-рок, наприклад, чудово собі помирає. Був ревайвал на початку десятих, якісь фестивалі, і топові сайти писали про панк-рок, а зараз цікавість до цього жанру, на мій погляд, згасає. Загалом у світі популярність такої музики йде на спад. Проте, можливо, буде ще одна хвиля.
Також мені здається, що зараз світова сцена чітко розділена стилістично, проте якісь «загальні тренди» все одно впливають на той чи інший жанр. Наприклад, шугейз року так з 2012 переживає переродження, так чи інакше проникає в усі жанри. Я бачу, як багато сучасної гітарної музики перебуває під таким впливом. Той же Title Fight, наприклад, або Turnover. Та навіть Deafheaven — це, умовно, так званий «шугейз блек метал» (сміється). Але мені, до речі, подобається. Цікаво, що буде після…

Д.: Або так званий гранж-ревайвал, якому піддались багато сучасних панк-гуртів.
П.: Я можу зрозуміти, що грати стилістично одне й те саме роками… Це може набриднути.

YAH

Наскільки важливо бути зрозумілим слухачеві?

П.: Маєш на увазі тексти?

Ну, наприклад, тексти про Перуна вам би навряд підійшли. Це ж від жанрової стилістики залежить.

П.: Мабуть, варто спробувати. І ще додати туди Сталіна, зароастризм і рептилоїдів. Для мене тексти великого значення не мають. І в багатьох сонґрайтерів таке ж ставлення до лірики. Наприклад, Wavves або Cloud Nothings. Спочатку мелодія — вокальна, гітарна — зверху на неї текст. Я от не знаю, що хоче сказати Натан Вільямс (WAVVES) своїм “Nine is God, Nine is two”…. Це про що взагалі пісня? Але, окрім лірики, є мелодія та атмосфера. А вони мені дуже подобаються.
Т.: Залежить від результату, до якого хочеш прийти. Якщо, наприклад, співати про турнічки, то ліпше співати про це зрозумілою мовою.
П.: Ну, що WAVVES, що реп про турнічки — це доволі доступна музика. Для мене основний критерій гарної музики — це краса та доступність. Тобто, це критерії поп-музики. Робити поп-музику правильно — незалежно від жанру — дуже складна задача. Мені б хотілося думати, що на We Woo всі п’ять пісень — шлягери :). Поп — це круто. Хочу робити поп. Щоб музика запам’ятовувалась та приємно заходила.

Повний фотозвіт з інтерв’ю дивіться у нашій галереї:

YAH Interview

Фото Марії Федоренко

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Теги Yah Інтерв'ю Гурти
Коментарі (0)

Відповісти

Ваш email не буде розголошено. Обов'язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.

Copyright © 2014-2024 Muzmapa. All RIGHTS RESERVED.

Зв'язатись з нами - +38(066) 129-70-00, muzmapa@gmail.com