Учора в київському клубі Atlas відбувся перший із великої серії щомісячних музичних хабів. Він зібрав в одному приміщенні представників нового українського шоу-бізнесу в зародковому стані — організаторів, менеджерів, музикантів, журналістів та тих, хто прийшов послухати The Erised й Epolets поміж дискусії поважних осіб, що уже встигли досягти певних успіхів у тій чи іншій сфері. Відкрита платформа для спілкування й обміну досвідом чи нові історії про давно відомі речі? На що був схожий пілотний Music Hub Connect — у матеріалі.
Все-таки певна тусовка потрібна. Як по-іншому зібрати в одному місці двох антиподів — Євгена Філатова, який створює та продюсує нову й актуальну поп-музику (що вже встигла стати на певні формалізовані рейки менеджменту та створення музичного матеріалу) у вигляді свого ж проекту The Maneken, а також Onuka, Джамала, Elephants etc., та Юрія Нікітіна, горе та світоча епохи ЕМОДИН з проектами NikitA та, звісно, «неАнгелы»? Проте відкритих холіварів не відбулося. Напруження (а скоріше моральний дискомфорт) створював хіба генеральний продюсер «Просто РадиО» Андрій Шабанов, що перетворив свій спіч у стендап-шоу, встиг зачепити вічну проблему неадекватності піарників колективів, але ніяк не дійшов до того, щоб пояснити, який формат його радіо та які пісні потрібно кидати в гарячу ротацію (ось на це він витратив основний масив часу).
До Олексія Согомонова питань взагалі немає – як він сам сказав, всі проекти, за які він брався, стали успішними. Секрет успіху артиста – це матеріал і нічого більше. Якщо показник якості матеріалу – Бумбокс і O’Torvald, яким у музичному плані в своїх же нішах робити нічого (ну згадайте подвійний концерт O’Torvald для дівчат і хлопців, або ж його відчайдушний новий альбом (тут уже без Согомонова), або ж Бумбокс, який пожинає плоди своєї популярності минулих років і користується певним статусом), то так, пишіть хороші пісні – і все у вас буде добре.
А які питання можуть бути до Максима Шульженка, керівника StereoPlaza — цей майданчик з українських артистів можуть зібрати одиниці (наприклад, The Hardkiss, чия реклама в Facebook вже дістає не один місяць). Робить концерти і все. Те саме стосується Максима Бахматова, що взяв ВДНГ під своє крило і розповідає, що в принципі в цьому нічого прибуткового немає, але так, ми існуємо і робимо свою справу.
Модератор напівпостановочного дійства Ігор Панасов, шеф-редактор видання Cultprostir (уже ні, сьогодні він заявив про те, що йде з проекту), намагався побудувати розмову за схемою «артист — менеджмент — медіа — концертні майданчики». Результат — нічого конструктивного. Сказані речі нагадували роздуми та вислови фейсбучних аналітиків, які закінчуються коментарями зі смайлами, щоб завершити розмову. І добре, що в цієї частини хабу був часовий ліміт, бо до переліку уже встигло додатися питання про «Чи потрібний Україні ще більший майданчик, ніж StereoPlaza» для привозу західних гуртів. Ну, ви всі були на U-Park festival на Олімпійському і точно бачили порожнечу між першою та другою фан-зонами.
Екстракт першої частини хабу: «У нас у принципі немає грошей і не буде», «У нас погана інфраструктура в регіонах», «У нас не розвинена культура ведення музичного бізнесу», «О, а в нас же є такі винятки, наприклад, Stoned Jesus». ККД за годину розмови вимірювати немає сенсу.
Хоча ніхто й не говорив, що будуть відповіді на фундаментальні запитання «А як же все-таки потрапити на радіо?» або ж «Як збирати великі майданчики?». Питання, які звучать із року в рік, були поставлені знову. Але вищезгадані учасники заходу варяться у власному соку і навіть при великому бажанні поділитися досвідом не зроблять це публічно. Ну хіба Шабанов, який розповість, що поштові розсилки — це погано і треба найняти адекватних менеджерів, тоді у вас точно все буде гаразд.
Друга частина хабу з фестивальними організаторами була цікавіша навіть тому, що на цих людей апріорі потрібно молитися, адже робити фестивальний бізнес в Україні — авантюра найвищої інстанції. Але їхня дискусія скоріше виглядала як звіт діяльності та «як ви відбираєте лайн-ап» (знову ж таки, «а як ви відбираєте пісні на радіо?»). Загалом суть розмови зводилася до того, що жодний літній фестиваль не окупився. Все. Чекайте наступного року.
Так навіщо ж все-таки зібрали цей Music Hub Connect? Більшість присутніх людей, якщо й не знайомі один з одним, то точно френдять у Facebook. Більшість озвучених питань обговорювалися раніше не раз і, як і тут, ні до чого не призвели. Перспективи? А, так, тут теж нічого.
Безкоштовне шампанське. Випиймо за відпустку та варімося у своєму соку й далі, панове. Окей, ідея зібрати в-основному-київську музичну тусовку — хороша, перетворити це в конструктивний дискурс — просто ідеально. Перший музичний хаб коннект не дав відповідей, не підняв нових запитань. Він просто зібрав людей, у яких щось вийшло зробити в своїй сфері, та людей, в яких не вийшло, в одному приміщенні та створив ілюзію колективного обговорення актуальних проблем, які за межі обговорення у такому форматі не вийдуть.
Тепер цікаво, що ж покаже Music Hub Connect наступного місяця? До яких обговорень та дискусій приведе? Тут ми теж без відповідей, даруйте.
Фото Олі Закревської